Все відбувалося навіть всупереч намірам матусі. Хоча б оця сьогоднішня розмова про волосся. Вона була спровокована вранішнім заплітанням косичок. Її мала довге русяве волосся. Дуже гарне. Вона була від нього в захваті. Особливо коли сама собі робила зачіски. Фантазувала і розважалася. Заплітала косички не на потилиці, а на лобі або ж вплітала у волосся свої іграшки…
З косичками вона виглядала не такою дорослою, якою себе вважала. Не хотіла бути звичною дівчиною з косичками і все тут.
– Я знаю. Ти мені вже говорила.
– Нарешті ти знаєш і не питаєш.
– Ма, для чого дівчаткам довге волосся? Я чула, як одна тьотя в телевізорі говорила: «Бути гарними на радість людям протилежної статі».
– Ірчику, припини. Ми з тобою вже про це розмовляли.
– А я протилежної статі?
– Розумнице моя, згодом сама все знатимеш і воно стане тобі нецікавим.
– Згодом, – замріяно повторила Її.
– Давай краще сходимо сьогодні в зоопарк, мама спробувала змінити тему розмови. – Подивимося на звірів.
– У них волосся росте не тільки на голові.
– Її, ми люди, тому волосся у нас менше ніж у тварин.
Іринка на мить задумалася і ошелешила маму новим одкровенням:
– Ми розумніші за тварин, бо садимо їх у клітки, а не вони нас. Вони не знають набагато більше за мене. Краще вже до тата на роботу. Він покатає мене на конячці.
– Ого… я краще промовчу.
– Ма, краще до татка, – Її говорила і смикала маму за руку.
– Добре, домовилися. Завтра скачки. Він запросив дуже відомих жокеїв. Розважимося. Поставимо на якусь конячку… А потім на атракціони в містечко «Казка», – мама говорила це і мабуть подумки вже була у завтрашньому дні, бо на її обличчі сяяла усмішка.
– Чому весь ранок тільки й чути: завтра, завтра, завтра?
– Тому… Досить. Зараз заплетемо тобі гарнюню косичку.
Мама на всі витівки своєї неслухняної донечки реагувала спокійно:
– З розкошканим волоссям не годиться ходити серед людей. Ти ж не на подіумі. Це там можна відкривати всі двері для фантазій. Хоча теж серед людей… А Її ще маленька і на голові у неї повинна бути відповідна зачіска. Не гризи нігті. Що мені з тобою робити?
– Тільки любити, як говорить бабуся. А завтра ми заплетемо косичку на лоба. Костик мне постійно за неї смикає і сміється. Я хочу бачити, коли він це робить. Каже, що це в мене не косичка, а хвіст. Мамо він дурненький? Так?
– Добре. Спереду. Завтра так і зробимо. Підеш до школи не така, як усі. Жартую звісно. Трішки помовчи, а то в мене вже голова обертом.
– А я бачила таку зачіску у тьоті.
– Де це ти бачила таких тьоть?
– Вчора ми з татом гуляли парком. А вона лежала на лавці і співала казна що…
– Її, то була зовсім не та тьотя на яку треба рівнятися маленьким дівчаткам.
– Погана? Ма, а, як це? Вона сама так захотіла – бути поганою? Погана – це коли коса не на тому місці?
– Її, тобі не важко в твоєму віці бути такою