вперту душу!
– А, може, сильну, як гадаєш? – засумнівалась Олена. – Ну, а далі?
– Далі твоя душа вилетіла на Другий рівень Раю! Це нечувано, подруго! – і Маргарита осудливо поглянула на Олену. – Мені, пробач, туди не можна, я – Янгол Першого, тобто, Нижчого рівня…
– Так правий Сведенборг? – з гострим інтересом перервала її Олена.
– Так, правий. Існують три рівні Раю. Чим вище душа, тим на вищий рівень вона заслуговує. Янголи Другого рівня кажуть, що твоя душа силкувалася проскочити у Третій! Уявляєш?!
– Боже мій! Який жах! – простогнала Олена і закрила рукою обличчя, що розшарілося від сорому.
– А це ще не все, люба! Якусь мить ти затрималася на Третьому рівні і, як шалена, гайнула у Всесвіт! Далі продовжувати про твої душевні мандри?
Олена почула помітне знущання у тоні Маргарити.
– Будь ласкава, чим скінчилися мої розкішні мандри? – Олена відірвала руку від обличчя, відверто поглянула в очі подруги і замріяно повела: – Щось починаю пригадувати – моя душа насолоджувалася фантастичним щастям від злиття з Всесвітом! Що тут вдієш? Відчуваю, Всесвіт – моя колиска, Він колисає мої чудові мрії, напоює мене енергією, як матір молоком, ніжно пестить… А я, в свою чергу, люблю Всесвіт, як дитина – матір!
Маргарита пильно поглянула на Олену.
– А як твоя душа ледь не влетіла у чорну суперпотужну дірку, пам’ятаєш?
– Ні! – відказала Олена і відчула, як від жаху похолодала спина.
– Два Перші Лицарі Світла і Темряви ледве встигли спасти твою вкрай щасливу душу! – повідомила Маргарита і кинула на подругу невдоволений погляд.
– Спаситель і Сатана, так? Вони вирвали мене з небезпеки?
– Так.
Олена призадумалася.
– Чорна дірка – справжня безодня Смерті, так? Аби така дірка проковтнула мою вічну душу, я б не сиділа зараз проти тебе…
– Саме так! Аби ти бачила Ісуса після цієї пригоди! Він виглядав таким, яким Його зображають люди на розп’яттях! Геть знесиленим… Ні, ще гірше! Знятим з Хреста! – катувала подруга Олену спогадами. – Але тримав твою душу в обіймах і щось лагідно говорив до неї… А Сатані, мабуть, було ще гірше!
– Чому це?
– Тому, люба, що протистояння гравітації суперпотужної дірки знесилило Диявола, як і Спасителя. Але Наш Лицар Світла і Любові – могутній, міцний чоловік. Сатана теж нібито чоловік, – Маргарита невпевнено повела головою, – і сильний, але його кров постійно п’є тавро Звіра! Прокляття Творця зжирає Сатану і, кажуть, воно йому дуже болить…
Олена у відчаї заходила по кімнаті, почуття важкої провини важким тягарем лягло на її душу.
– Та хіба ж я цього хотіла? Я й гадки не мала, що мені у Всесвіті щось може загрожувати, так мені було добре! Як я жалкую! Не зможу дивитись в очі Спасителю і навіть Сатані!
Олена заплуталася у довгій мереживній сорочці і ледь не впала. Маргарита з осудом похитала головою.
– Так то воно так! Але з-за тебе вони ледь