скурвився. Немите, брудне. Тхне, певно, обісцяні штани на ньому й висохли.
– Добре, що приїхав, – шарудів-балабонив. – Підемо теє… морди бити!
– Кому?
– А усім, кого перестрінемо. У мене якесь падло майно вкрало.
Геть нічого не помінялося у Нехаївці після трагічної загибелі Пані Козла. Гоцик усміхнувся дияволом, коцнув носаком по табурету, що він між ним і Бронькою стояв.
– То спробуй… Вмаж! – сказав. – Бо то я твою залізяку біля села під соснами покинув.
Штовхонув закляклого Броньку, роз’ятрився.
– Ну! Давай! За базар відповідаєш? Бий!
– Гоцику, та я…
Гоцик замахнувся…
– Сука! – до дверей. Вмазав по дереву замість Броньчиної морди – розчахнулися. Вискочив на повітря. Роззирнувся – таке все остогидле, хоч у крик.
– Привіт, Сьомко! – почув від вулиці.
Так Гоцик згадав, що ненька колись нарекла його Семеном.
Спідлоба на вулицю: хто посмів не Гоциком назвати?!
– Привіт, Тайко, – буркнув. – А ти чого тут?
Посеред голої вулиці на яскравому синьому моторолері сиділа Гоцикова однокласниця, конопата реготуха Тайка Стрюк. Якби не озвалася, і не впізнав би. У школі ребрами світила – всього у ній мало. Ні цицьок, ні дупи, тільки ластовиння море. А нині роздобрішала – лице кругле усміхнене. Очі сині, сяють, як той моторолер. Біляве волосся з-під шолома по плечах.
– А де мені бути? – розсміялася Тайка.
Гоцик насупився, штовхонув ногою хвіртку, посунув на вулицю. Руки в брюки, мовляв, зараз роздивлюся, якою ти тут у нас стала. Голову набік, очі примружив.
– Чого гасаєш?
– До траси їду. Мамка там молоко й сметану продає. Час забирати, – сказала Тайка.
Траса… Найнадійніший зв’язок Нехаївки з цивілізацією. Від траси до села – дев’ять кілометрів розбитого шляху, але нехаївці з дня у день долали їх, везли до стихійного базарчика на перехресті все, що виростили на городах і виловили у Сеймі. Дивись, якась з автівок зупиниться, скуплять подорожні бурячки-моркву-картопельку, свининку, рибку, молочко-сметанку.
Тайка поправила шолом.
– А сам тут чого? – запитала.
Якби ж Гоцик знав. Мордяку скривив, мовляв, тобі яке діло?
– До траси підкинеш? – запитав раптом.
– Сідай, – розсміялася Тайка, вказала на місце позаду себе.
Гоцик заскочив на моторолер, обійняв Тайку.
– До моєї хати спочатку на хвильку, – прохрипів дівчині у вухо, бо відчув, як невтримне бажання викручує суглоби: Тайчині сідниці поміж Гоцикових ніг.
Моторолер – найсексуальніший транспортний засіб – заторохтів порожньою вулицею, тільки посилював жадання: вібратор, їй-богу!
– Тайко… Чуєш? – запитав Гоцик, коли драндулет зупинився біля батьківської хати. – Ти заміж вийшла?
– За кого? – Тайка зняла шолом, довге біляве волосся розсипалося по плечах. – Паню Козленка вбили, а ти…
– А я що?
– Казав,