мовчки, перш ніж Джайлз наважився запитати:
– А Карін справді вагітна?
– Та де там. Це й допомогло мені зрозуміти, що все, сказане Фішером про вас, – купа брехні і його єдиною метою була помста.
– А я хотів би, щоб вона була вагітною, – тихо зронив Джайлз.
– Чому?
– Тому що було б набагато легше вивезти її звідти.
– Останні замовлення, панове.
9
– Яка ця стара гра в політику смішна, – зауважив Джайлз. – Я побував у пустелі, а ви стали міністром закордонних справ Західної Німеччини.
– Але наші позиції можуть змінитися за одну ніч, – відказав Вальтер Шеєль, – і ви це занадто добре знаєте.
– Для мене це була б неабияка зміна, адже я навіть не беру участі у довиборах, і моя партія зараз не при владі.
– А чому ви не кандидат цього разу? – здивувався Вальтер. – Навіть із моїми поверховими знаннями про вашу виборчу систему можна сказати, що лейбористи неодмінно відвоюють своє місце у парламенті.
– Це цілком можливо, але місцевий осередок уже обрав собі молодого кандидата, Роберта Філдінґа, який займе моє місце. Він енергійний і запальний, як нещодавно призначений шкільний староста.
– Так само як і ви колись.
– Я й досі такий, правду кажучи.
– Тоді чому ви самоусунулися?
– Це довга історія, Вальтере. Насправді це причина, через яку я й хотів зустрітися з вами.
– Краще спершу щось замовити, – Вальтер розгорнув меню. – Тоді ви зможете не кваплячись розповісти мені, чому вам знадобилася допомога міністра закордонних справ Західної Німеччини.
Вальтер узявся вивчати меню.
– Страва дня – ростбіф і йоркширський пудинг. Мої улюблені, – прошепотів він. – Але не кажіть нікому ні з ваших співвітчизників, ні з моїх, інакше викриється моя таємниця. А яка ваша таємниця?
І Джайлз усе розповів своєму давньому приятелю про Карін та про те, що його не пустили до Східної Німеччини, поки вони обоє насолоджувались кавою.
– То ви кажете, що це була молода жінка, яка опинилася у вашому готельному номері, коли ми зустрічалися приватно?
– Ви її запам’ятали?
– Ще б пак, – сказав Вальтер. – Вона колись перекладала для мене, але ніколи не дозволяла собі більшого, й це не через відсутність спроб із мого боку. Тож скажіть мені, Джайлзе, чи готові ви битися на дуелі за цю молоду жінку?
– Назвіть свою зброю та свого секунданта.
Вальтер засміявся.
– А якщо серйозно, Джайлзе, чи маєте ви підстави вважати, що вона хоче перебігти?
– Атож, її мати нещодавно померла, а влада Східної Німеччини не дозволить її батькові, англійцю, який проживає в Корнуоллі, приїхати в країну.
Обмірковуючи проблему, Вальтер ковтнув кави.
– Чи змогли б ви полетіти зараз зі мною до Берліна?
– Першим же літаком.
– Нестримний, як ніколи, – видихнув Вальтер, коли офіціант поставив перед ним коньяк.
Він потримав келишок, перш ніж сказати:
– Ви не знаєте, вона