Джеффри Арчер

Надходить та година


Скачать книгу

ми ніколи раніше не зустрічалися.

      – Це було лише раз, – відповів Гаррі. – Ви брали у мене інтерв’ю у своїй радіопрограмі двадцять років тому, але ви явно про це забули.

      Джейкобс виглядав розгубленим, але швидко опанував себе.

      – Тоді будемо сподіватися, що ваша пам’ять краща за мою, – сказав він, не намагаючись приховати свій сарказм.

      Він узяв книгу й переглянув кілька сторінок, перш ніж зупинитися навмання.

      – Я почну читати перший рядок сторінки сто двадцять сім, – продовжив він, – а потім побачимо, чи зможете ви продовжити.

      Гаррі намагався максимально сконцентруватися.

      – «Однією з багатьох тем, які ніхто не наважувався зачіпати зі Сталіним…»

      Гаррі спробував зібратися з думками, і з плином секунд аудиторія зашепотіла між собою, а посмішка Джейкобса стала ширшою. Він якраз збирався озватися знову, коли Гаррі продовжив:

      – «Однією з багатьох тем, які ніхто не наважувався зачіпати зі Сталіним, була роль, яку він зіграв під час облоги Москви, коли результат Другої світової війни все ще висів на волосині. Чи, як і більшість міністрів і урядових чиновників, він планував поспішну евакуацію до Куйбишева на Волзі, чи, як він стверджував, відмовився покидати столицю та залишився в Кремлі, щоб особисто керувати обороною міста? Його версія стала легендою, частиною офіційної радянської історії, хоча кілька людей і бачили його на платформі за кілька хвилин до того, як потяг вирушив до Куйбишева, і немає надійних підтверджень того, щоб хтось знову бачив його в Москві, поки російська армія не відігнала ворога від воріт міста. Мало хто з тих, хто сумнівався у версії Сталіна, залишився живим, аби розповісти правду».

      Гаррі зазирнув у камеру і продовжував без вагань цитувати наступні двадцять два рядки.

      Він знав, що коли дійде до кінця сторінки, аудиторія в студії вибухне оплесками. Джейкобсу знадобилося трохи більше часу, щоб відновити самовладання, але врешті-решт він сказав із приємною посмішкою:

      – Я навіть сам міг би прочитати цю книгу.

      – Це був би значний поступ, – сказав Гаррі й одразу пошкодував про свої слова, хоча частина аудиторії засміялася й зааплодувала іще гучніше.

      Джейкобс обернувся обличчям до камери.

      – Зараз зробимо невелику перерву й повернемося після реклами.

      Коли спалахнуло зелене світло, Джейкобс вирвав у гостя мікрофон, зістрибнув із канапи і підійшов до менеджера:

      – Заберіть його звідси!

      – Але ж у нього є ще три хвилини, – заперечив менеджер, звіряючись із нотатками.

      – Мені наплювати. Кличте наступного гостя.

      – Ви справді хочете брати інтерв’ю у Троя Донаг’ю аж шість хвилин?

      – Будь-хто, окрім цього хлопця, – заявив Джейкобс, енергійно жестикулюючи у напрямку Гаррі, перш ніж поманити Енн. – Зніми його зі зйомок негайно.

      Енн поквапилася до канапи.

      – Будь ласка, ходімо зі мною, пане Кліфтон, – сказала вона, і це прозвучало не як прохання.

      Вона вивела Гаррі зі студії і не