те, що наш товарообіг зріс на три відсотки порівняно з аналогічним періодом минулого року, і це незважаючи на повернення кредиту банку «Барклайз»[10], дозволяє переконатися, що нам під силу сума фінансування кожного етапу будівництва.
– Скільки це? – запитав Мейнард.
– Два мільйони, – відповів Керрік, не маючи потреби перевіряти цифри.
– Чи можемо ми дозволити собі обслуговування такого великого овердрафту?
– Можемо, пане Мейнард, але лише тому, що наші грошові потоки також зросли торік разом зі збільшенням кількості бронювань на «Бекінґемі». Здається, покоління сімдесятників відмовляється помирати, і їм припала до смаку ідея щорічних круїзів. Причому настільки, що ми навіть запровадили програму лояльності для клієнтів, які вирушали з нами у відпустку більше трьох разів.
– І що їм дає ця програма? – втрутився Моріс Брашер, представник банку «Барклайз» у правлінні.
– Двадцять відсотків знижки на будь-який рейс, якщо квитки бронюють частіше, ніж раз на рік. Це заохочує наших постійних клієнтів розглядати «Бекінґем» як свій другий дім.
– А якщо вони помруть до закінчення року? – не вгавав Мейнард.
– Повертаємо кожне пенні, – відповіла Емма. – Беррінґтони займаються подорожами на комфортабельних лайнерах, пане Мейнард, а не похоронами.
– Але чи зможемо ми таким чином отримати прибуток, – наголосив Брашер, – якщо надаємо стільком своїм клієнтам двадцять відсотків знижки?
– Певна річ, – відповів Керрік, – ще є люфт у десять відсотків, і не забувайте, що, потрапивши на борт, пасажири витрачають гроші в наших крамницях і барах, а також у цілодобовому казино.
– Ще одне, чого я не схвалюю, – знову буркнув адмірал.
– Який маємо рівень заповнюваності зараз? – запитав Мейнард.
– Вісімдесят один відсоток за останні дванадцять місяців, на верхніх палубах – переважно сто відсотків, саме тому ми й будуємо більше кают на «Белморалі».
– А який поріг рентабельності?
– Шістдесят вісім відсотків, – поінформував Керрік.
– Цілком задовільно, – схвалив Брашер.
– Хоча я з вами погоджуюся, пане Брашер, проте ми не можемо дозволити собі розслабитися, – сказала Емма. – «Юніон-касл» планують перетворити на комфортабельний лайнер «Рейну-дель-Мар», а «Кунард» і «Пі енд О» нещодавно розпочали будівництво кораблів, які перевозитимуть понад дві тисячі пасажирів.
Запанувала тривала мовчанка, члени правління намагалися перетравити цю інформацію.
– Нью-Йорк і досі є нашим найприбутковішим маршрутом? – нарешті порушив тишу Мейнард, який, здавалося, не надто цікавився думками інших директорів.
– Авжеж, – відповів Герст, – але круїз по Балтії також стає популярним – із Саутгемптона до Ленінграда, через Копенгаґен, Осло, Стокґольм і Гельсінкі.
– Але зараз ми запускаємо другий корабель, із урахуванням того, скільки інших лайнерів уже плаває у відкритому морі, – продовжив Мейнард, – ви передбачаєте