те, що ви мене пам’ятаєте, пані Кліфтон.
– Як я могла тебе забути? Зрештою, Гаррі ніколи не втомлювався мені нагадувати: «Дікінс вчиться у моєму класі, але, чесно кажучи, він у вищому класі».
– І я довів, що маю рацію, мамо, – втрутився Гаррі, приєднуючись до них. – Адже Дікінс зараз професор кафедри грецької мови в Оксфорді. І, як і я, він загадково зник під час війни. Але поки я сидів у буцегарні, він ховався у місці під назвою Блечлі-парк[4]. І він ніколи не розповідав, що відбувалося за тими вкритими мохом стінами.
– І сумніваюся, що він коли-небудь це зробить, – докинула Мейзі, уважніше придивляючись до Дікінса.
– Ви коли-небудь бачили «Трьох дурнів»[5]? – запитав Джайлз, раптово з’являючись поруч із Дікінсом.
– Яка вистава? – поцікавився Гаррі.
– «Дванадцята ніч», – сказав Джайлз.
– Непогано, а який персонаж промовляє ці слова і кому?
– Блазень – серу Андреа Трясу.
– А кому ще?
– Серу Тобіо Гику.
– Вражає, – зауважив Дікінс, посміхаючись своєму давньому приятелю, – але, для альфи й омеґи, яка дія і яка сцена?
Джайлз замовк.
– Дія друга, сцена третя, – підказав Гаррі. – А ви помітили помилку в одному слові?
– Ви ніколи не бачили цієї вистави?[6] – здивувалася Мейзі.
Усі троє замовкли, поки не підійшла Емма й не сказала:
– Припиніть викаблучуватися. Це не зустріч давніх друзів.
– Вона завжди любила проявляти владу, – сказав Джайлз, коли давні шкільні друзі пішли спілкуватися з іншими гостями.
– Коли жінка виявляє потяг до керівництва, – мовила Мейзі, – її відразу ж беруть на кпини, а коли чоловік робить те саме, його вважають рішучим і природженим лідером.
– Так було вже двічі, – підтвердила Емма. – Можливо, нам варто щось із цим зробити.
– Ти вже зробила, люба.
Після від’їзду останнього гостя Гаррі з Еммою проводжали Мейзі назад до котеджу.
– Спасибі за другий найщасливіший день у моєму житті, – подякувала Мейзі.
– У своїй промові, мамо, – нагадав Гаррі, – ти сказала, що саме сьогодні найщасливіший день у твоєму житті.
– Ні, це не зовсім так, – відповіла Мейзі. – Це зарезервовано на той день, коли я помираючи знатиму, що ти все ще живий.
5
Гаррі завжди насолоджувався візитами до свого нью-йоркського видавця, але якось замислився, чи не змінилося щось відтоді, коли Аарон Гінзбурґ перебрав від батька посаду директора.
Він виїхав ліфтом на сьомий поверх, а коли двері розсунулися, виявив там Крісті, терплячу секретарку іще Гарольда Гінсбурґа-старшого, котра чекала на нього. Принаймні це не змінилося. Крісті прудко провела його коридором до кабінету директора. Тихо постукала у двері перед тим, як відчинити їх, і дозволила Гаррі увійти в інший світ.
Аарон, як і його батько раніше, вважав помилкою канцелярії Всевишнього, що не народився по інший бік Атлантики. На ньому був двобортний костюм