козацької старшини сприймають Переяслав як військово-політичний союз рівних. Українське керівництво послідовно виступає проти збирання податків у царську скарбницю та обмеження міжнародних зносин гетьманського уряду.
Козакам сповістили, що царські воєводи візьмуть на себе адміністративні, арбітражні й судові функції та розпочнуть підготовчу роботу до введення московських порядків в Україні. Паралельно Московія починає наступ на незалежність Української православної церкви. Серед українського духовенства ведеться агітація за підпорядкування Київської митрополії владі Московського патріарха. Москва вимагала недопущення виборів нового Київського митрополита без участі представників царя. Між іншим, у договорі 1654 року не було пунктів про підпорядкування УПЦ Москві. Київський митрополит Сильвестр Косів і більшість православного духовенства, які відмовились присягати на вірність московському цареві, обстоювали незалежність Української православної церкви.
Незважаючи ні на що, козацька старшина та рядові козаки провели вибори гетьмана за давнім звичаєм, без участі в них царського посланця Трубецького. 26 серпня Велика козацька Рада обрала гетьманом Війська Запорозького Івана Виговського. Після цього гетьману та старшині було «наказано» приготувати припаси для військ князя Григорія Ромодановського, якого Москва, усупереч волі Чигирина, направляла в Україну. Подібних прав Переяславська угода Москві теж не давала. Намагання царського уряду переглянути відносини були відкинуті загальновійськовою козацькою радою в Корсуні.
24 жовтня 1656 року московський цар, не попередивши українську сторону, уклав перемир’я з Польщею, за яким Україна переходила під протекторат Польщі. Разом із тим московські приспішники намовили козацьку старшину проти гетьмана Виговського і заслали послів зі щедрими дарами й обіцянками до Запорозької Січі та полковників.
Наприкінці грудня 1657 року підтриманий Москвою полтавський полковник Мартин Пушкар виступає проти гетьмана. Тим часом бєлгородський воєвода князь Семен Львов запроторює до в’язниці вірних гетьману козаків та старшину.
У лютому 1658 року царський посол Богдан Хитрово, підтримуючи антигетьманських повстанців, вимагає в гетьмана Виговського згоди на введення російських гарнізонів у Чернігів, Ніжин, Переяслав та інші міста й утримання їх за рахунок місцевого населення.
На початку квітня 1658 року виходять царські укази про призначення воєвод у Білу Церкву, Корсунь, Ніжин, Полтаву, Чернігів і Миргород та указ про призначення боярина Василя Шереметьєва головою нової, московської, адміністрації в Україні. В інструкції йому доручено забезпечити передання адміністративного апарату в містах міщанству, яке прихильно ставилося до самодержавної царської влади. Встановлення такої міської влади замість козацької адміністрації було ще одним способом розхитування основ козацької держави.
«Тобто тиск посилювався, і тому