гетьманом дедалі гостріше постає питання правового оформлення незалежності Української держави.
Якщо від Переяславської ради відлущити штучний, з пальця висмоктаний пафос, перед нами раптом виникне звичайна шахівниця, на якій Хмельницький грав чудову гросмейстерську партію. Її стратегічною метою було відновити українську державність у межах етнічних територій, ну а тактичним завданням було зіштовхнути лобами Варшаву з Москвою. Остання своїм протекторатом мала забезпечити Україні легітимність влади, яка, у свою чергу, дозволяла вести сеанс одночасної гри з основними монархіями Європи, шукати серед них більш надійних союзників.
Теоретично партія, яку зібрався грати Хмельницький, здавалася не такою вже й важкою. На практиці все було значно складніше. На той час в основу легітимності влади лягала наявність власної монархічної династії або ж монарха, який уособлював верховну владу. З огляду на історичні обставини, Україна була позбавлена саме цих критеріїв формальної легітимності.
Віктор Брехуненко зазначає: «Справа в тім, що Українська держава, яка виникла під загравами української національно-визвольної війни сімнадцятого століття, потребувала узаконення у християнському світі. Точно так, як і тепер, будь-яка держава має бути узаконеною. Єдиний спосіб узаконити тоді цю державу, в умовах України, коли правитель був не з князівської династії, коли елітою стало козацтво, а не традиційна українська еліта, шляхта, полягав у тому, щоби будь-яка християнська держава взяла на тимчасово під свою протекцію Україну. Хто із навколишніх сусідів міг це зробити? Молдова і Валахія – ні, вони самі перебували під зверхністю турецького султана. Про Варшаву, про Річ Посполиту говорити не доводиться, Австрія була далеко, Швеція – ще далі. Єдиним реальним кандидатом була Московія».
Відсутність міжнародного визнання ставила під загрозу подальше існування козацької держави. Польська корона за мовчазної згоди європейських монархів могла продовжувати боротьбу за повернення під свою владу українських земель. Перед Хмельницьким стояло складне завдання: або створити власну династію, яка б із часом набула формальної легітимності в очах сусідніх держав, або заручитися підтримкою іншого монарха, який би санкціонував юридичну легітимність козацькій державі і таким чином поставив край польським зазіханням на українські землі.
В українсько-польській війні Хмельницький проявив себе не лише як блискучий полководець. Протягом короткого часу ним були створені дипломатична служба та розвідка, яка уважно стежила за подіями у Європі та на Близькому Сході. Політичні апетити гетьмана були безмежними. Його союз із Москвою нагадував союз удава з кроликом. Ясна річ, роль кролика Хмельницький намагався відвести Москві.
На самому початку контактів Української держави з Московським царством Хмельницький чітко окреслив майбутню конфігурацію політичних стосунків між ситуативними союзниками. Як свідчать історичні джерела, у Хмельницького