храмів і монастирів здирали його герби, палили його бібліотеку й навіть знищували його портрети.
Насправді історія українсько-шведської коаліції 1708 року – чергова відповідь українців на чергову імперську атаку Москви супроти гетьманської автономії. А також – вислід ментальної різниці між народами.
Квітень 1709-го. Кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко пише шведському королю, повідомляючи про готовність усіх запорожців допомогти раніше ненависному їм Мазепі і спільно діяти проти, дослівно, «зло мислячої Москви». У табір шведів вирушають до п’яти тисяч запорожців, дорогою до них приєднуються козаки з Полтави та Правобережжя і навіть посполиті. Розлючений Петро відправляє частину свого війська на Запоріжжя. У травні 1709-го Січ повторює долю Батурина: укріплення на Дніпрі спалено, тисячі козаків убито. Не жаліли не тільки живих – понищили і могили запорожців.
Ще один російський історичний міф твердить: за Мазепою до шведів пішла лише незначна частина козацтва. Насправді головна причина невеликої кількості українських вояків у таборі гетьмана – задіяність значних сил козаків у Північній війні в різних регіонах. А також нерішучість Мазепи, який, схоже, до останнього боявся розірвати стосунки з Петром і свій перехід до шведів підготувати не встиг.
Гетьман Мазепа відмовив царівні Софії у військовій допомозі для перевороту, чим сприяв приходу до влади в Москві Петра Першого. Зачарований цим та інтелігентністю Мазепи, Петро повернув Україні широку автономію. Гетьман скористався новими правами для реформ. Дуже цікавою була, наприклад, податкова система Мазепи – так звані оренди замість загального податку. Активно працювали митниці.
Тетяна Таїрова-Яковлева пише: «Був збір з імпорту – індукта. Ексакція – збір у військову казну за експорт, накладався у тому числі і на російські товари. Митниця на кордоні України і Росії проіснувала до 50-х років XVІІІ століття».
Внутрішньополітично Україна доби Мазепи, на відміну від тої ж Московії, – демократично-військова держава. З давніми традиціями вольниці.
«Основу українського гетьманства становила самоврядна громада села і міста. Якщо там жили і козаки, і посполиті, то була і посполитська громада, і козацьке товариство. На чолі першої стояв обраний нею війт. Козаки обирали отамана. Обидва уряди (і козацький, і посполитий) діяли спільно в адміністративних справах і в судах», – Тетяна Таїрова-Яковлєва.
Кілька сіл і містечок об’єднувалися в сотню. У сотенному місті за європейським зразком обиралася ратуша – щось на кшталт міської ради. Ратуша підкорялася козацькому уряду – сотнику. Той, у свою чергу, був у підпорядкуванні полковника з полкового міста, а останній – гетьмана.
Поки молодий цар Петро пиячив зі своїм нешляхетним другом Меншиковим і бавився в порохівниці та інші інженерні дива Нового часу, Мазепа вибудовував європейську державу.
Рік 1704-й. Києво-Могилянська академія. Під час урочистих зборів