ікону Божої Матері (сьогодні її можна бачити в Москві, у Третьяковській галереї, під назвою Володимирської). Та на іконі жорстокий князь не зупинився. Захотів мати у своїх північних володіннях і власного митрополита.
«Ось тоді, коли він підніс своє князівство, він вперше звернувся до Константинопольського патріархату з вимогою створити окрему митрополію для Володимирсько-Суздальського князівства. Але Патріарх тоді категорично відмовив, вказавши, що митрополія Київська і всієї Руси є одна», – розповідає архієпископ УПЦ КП Євстратій Зоря.
У 1240-му Київ спопелила армія хана Батия. Розорене місто втратило будь-який вплив. На Південному Сході виникає Орда. Північні князі Володимира і Суздаля визнають владу хана й отримують ярлики на князювання. Митрополит Київський теж їде в Орду отримати дозвіл на свою діяльність. Тезка Гундяєва, митрополит Кирил, узагалі залишається в столиці Орди – Сараї. Його наступник Максим, отримавши в Орді ярлик, переселяється з Києва до Володимира-на-Клязьмі. Хоч і продовжує називатися митрополитом Київським.
Український богослов і церковний історик, Володимир Бурега підкреслює: «Для того часу, щоб нове політичне утворення було стабільним і авторитетним, треба було підкріпити його церковним авторитетом. Звідси і намагання володимиро-суздальських князів, а пізніше московських якось перетягнути церковний авторитет з Києва, тобто перетягнути митрополита».
В Орді державною релігією на ту пору вважався шаманізм. Однак хани достатньо поблажливо ставилися до православізації велетенських територій, заселених угро-фінськими племенами.
У 1325-му, за князювання правнука Батия, Івана Калити, митрополит Петро переїздить до Москви. Цю подію в Московії міфологізовано до абсурду, про що зі світом у XVII столітті поділився Павло Алепський у своїх подорожніх нотатках.
«Серед іншого, архідиякон Павел згадує, як у Москві йому розказували, що митрополит Петро похований в Успенському соборі Кремля, і це той самий митрополит, який хрестив Русь за князя Володимира, а потім, охрестивши Русь, поїхав у Москву і освятив Москву, і його гріб – це доказ того, що це дійсно він», – Євстратій Зоря.
Князь Іван Калита за особливу відданість отримує від хана Узбека в подарунок шапку, яку пізніше в Росії назвали шапкою Мономаха. А в Константинополі всерйоз подумують про православізацію ординців. Візантійський імператор навіть віддає за хана Узбека свою доньку.
Рік 2014-й, 28 липня. У Москві святкують 1026-ту річницю Хрещення Русі. Однак вулиці міста переповнені не християнами, а… мусульманами. Цього самого дня вони святкують Ураза-Байрам – закінчення посту Рамадан.
Путін про це говорить так: «У нас восточное православие, христианство, некоторые теоретики говорят, что оно во многом ближе к исламу, чем к католикам».
Більшість же вірян Московського патріархату – не в Росії, а… в Україні. Тому за неї і варто воювати. Патріарх Кирил навіть називає війну в Україні