набула європейського масштабу. Гетьману обіцяли допомогу Англія, Франція та Швеція. За Орлика заступився кардинал Флері, який разом із англійським, голландським та іспанським делегатами намагався переконати графа Олександра Головніна в необхідності залагодити справу українського гетьмана. Але той рішуче заявив, що його уряд відкидає дискусії стосовно цієї справи. Мовляв, Москва і так прихильна до «козацької нації», оскільки всупереч постанові покійного царя дозволяє вибори гетьмана.
У наступному, 1729-му, році український гетьман-емігрант позбавляється ілюзій стосовно можливості вирішити українську справу з царським урядом. Подальша політика Орлика має виключно антимосковський вектор. Покладаючись на Францію, він намагається використати її вплив на Туреччину.
У лютому 1733 року помирає Август Другий. Уся Річ Посполита підтримала претендента на польський трон Станіслава Лещинського, однак Австрія та Росія висунули іншу кандидатуру – сина покійного короля Фридриха-Августа Третього. На його підтримку царський уряд вислав сорокатисячне військо. Станіслав Лещинський, якого обрали королем, мусив тікати до Ґданська. Під пресингом російських багнетів сейм мізерною кількістю учасників обрав Фридриха-Августа королем. Почалась європейська війна «за польську спадщину».
Франція, Іспанія та Сардинія виступили проти Австрії. Виконуючи спеціальну місію французького короля, син гетьмана Григорій Орлик мав аудієнцію у кримського володаря. Хан запевнив його, що готовий до війни і чекає тільки на указ султана. Наприкінці лютого 1734 року Орлик дістав дозвіл покинути Салоніки. Однак головна мета гетьмана – бути і діяти разом зі своїм військом – уже не могла здійснитися. Влітку 1734 року запорозькі козаки покинули Олешківську Січ, розташовану у володіннях хана, і перейшли під владу Росії.
Тарас Чухліб: «Якщо говорити про Запорозьку Січ, то запорожці подалися на територію Османської імперії і заснували так звану Олешківську Січ… Потім козаки перейшли під владу, а Олешківська січ була під владою Османської імперії, перейшли під владу Кримського ханства і заснували Кам’янську Січ, але у 1734 році повертаються перед черговою російсько-турецькою війною на територію, підвладну московському цареві, і засновують нову, так звану Покровську Січ, або ж Підпільненську, яка проіснувала аж до 1775 року».
Намагаючись спинити козаків у їх нерозважливих діях, Пилип Орлик пише листа на Січ, у якому з великою експресією, аргументовано, зі знанням міжнародної обстановки переконує запорожців стати на захист України. Свого листа гетьман починає з повідомлення про європейську війну та перемоги французького короля над союзною Росії Австрією. Гетьман повідомляє козацтво про загрозливу для Москви міжнародну ситуацію, про шанс, не скористатись котрим було б злочином. Однак козацька старшина, як на самій Січі, так і в Гетьманщині, не готова до активних, ризикованих дій.
Віктор Брехуненко: «Вона не наважилась в жоден зі сприятливих