Кращі твори (збірник). Леся Українка

Так каже той, хто звик тут буть царем

      і звички тої втратити не може,

      хоча для двох царів тісні Мікени.

      Агамемнон Прошу, царівно, в хату завітати.

      (До Клітемнестри.)

      Веди нас, жінко.

      Кассандра (хапає його за руку)

      Стій! Невже пора

      ступати нам на шлях кривавий?

      Агамемнон (до Клітемнестри й Егіста)

      Що се?

      Ви як таке пророцтво зрозуміли?

      Егіст Вона не важиться ступать на пурпур,

      бо тямить, що не личить се рабині.

      Клітемнестра

      Вона безумна, ти її не слухай.

      Агамемнон (з тривогою, благаючи)

      Царівно! Поясни, що ти віщуєш?

      Адже тепера доля сього дому

      вже зв’язана й з твоєю.

      Кассандра (з дивним спокоєм)

      Знаю, царю…

      Але не вір мені, цариці слухай,

      вважай на те, що родич твій сказав,

      і не давай ваги словам рабині.

      Колись була пророчиця Кассандра, –

      вона згоріла на пожежі в Трої,

      слова її пророчі спопеліли,

      і вітер їх розніс ген-ген по морю…

      Се іскорка одна була запала

      сюди у серце простої рабині,

      спалахнула на хвильку та й погасла.

      (Дивиться на свою патерицю.)

      Як чудно? де взялась ця патериця?

      Чия вона? Нащо ся діадема?

      (Здіймає з голови діадему і кидає під ноги Клітемнестрі. Далі ламає патерицю і теж кидає додолу.)

      Тепер нема нічого від Кассандри.

      Царице, загадай мені роботу, –

      я вмію все, окрім пророкування.

      Агамемнон (бере її за руку і веде вперед у дім)

      Царівна ти і завжди будеш нею.

      Клітемнестра (до Егіста пошепки)

      Нам треба два мечі. Ти нагостри.

      Ти бий його, а я її потраплю.

      Сильний перун і раптова злива. Клітемнестра і Егіст спішно йдуть і собі в дім.