та з фіалом коло пояса, сам уквітчаний і на руці має скілька вінків. З другого боку йдуть з дровами та частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь і заходжуються пекти м’ясо. Музики установляють амфору, вгородивши її в пісок, і лагодяться грати.
Сінон (співає, флейтист і кітарист приграють)
На полях Асфоделонських,
на долині Єлісейській
ходять славою повиті
тіні згублених героїв,
та чого ж вони сумні?
Хор вартових
На полях Асфоделонських,
на долині Єлісейській
не цвітуть квітки.
Посеред співу 3‑й вартовий сам одв’язує від Сінонового пояса фіал і починає пити, далі частує інших.
Сінон (співає)
Понад Стіксом каламутним,
понад Летою важкою
ходять лаврами вінчані
тіні наших незабутніх,
та чого ж вони сумні?
Хор Бо у Стіксі каламутнім,
бо у Леті сумовитій
не вино – вода.
Сінон (співає)
Там у Гадеса в палатах,
перед троном Персефони
поставали в вічній славі
тіні наших оборонців,
та чого ж вони сумні?
Хор Бо у Гадеса в палатах,
перед троном Персефони
не бринять пісні.
1‑й вартовий (співає грубим голосом і невлад)
Понад берегом Кокіта
ходять смутнії герої,
в’ється дим від наших жертов,
ллється кров від гекатомб,
та чого ж вони сумують?
(Гукає.)
Гей, антистрофу!
Кітарист Одчепись, не хочу!
1‑й вартовий (співає далі сам)
Бо немає сала-м’яса,
ані ситого стегенця,
тільки дим та кров.
5‑й вартовий
Щось не під лад.
1‑й вартовий
Дарма, аби до речі!
Сінон Сідайте, браття, до вогню хутенько.
Хвала богам, ще ж ми на сьому світі,
ще є вина, пісень, квіток доволі.
1‑й вартовий
Та ще й м’ясця!
(Заходжується коло печива.)
Сінон (роздає всім вінки, а 1‑му, що порається коло печені, сам насуває вінок на голову)
Налийте ж і мені.
(Йому наливають, він п’є. До 2‑го вартового.)
А ти чому не п’єш? Хіба не смачно?
2‑й вартовий (нерішучо)
Нема води…
3‑й вартовий
Та нащо там вода?
Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо!
2‑й вартовий
Та чисте дуже в голову вступає…
3‑й вартовий
Іще чого! Ну, то не пий зовсім!
Іди, вартуй, як сказано, на брамі.
2‑й вартовий
Який розумний!
3‑й вартовий
То мовчи та й пий,
коли дають.
2‑й вартовий п’є, фіал знов наповняють, і він переходить з рук у руки.
3‑й вартовий
Ну, що ж один фіал?
Марудно се, черги тієї ждати.
4‑й вартовий (сміється)
Хіба піди в Кассандри