мертвий.
– Як це сталося?
– Ґейбе, я не можу обговорювати деталі. Можу лише сказати, що Адам діяв героїчно, що він намагався декому допомогти, а тоді все пішло шкереберть. Одну дівчину викрали, ми її шукаємо, але нам потрібна ваша допомога.
Його нижня губа затремтіла – він намагався опанувати свої емоції.
Повною протилежністю був Томмі. Він мало не стрибав од радощів.
– Ви прийшли мене допитати? – спитав він. – Валяйте. У мене є всяка різна інформація.
– Яка інформація? – обережно поцікавилася Фейт.
– Ну, нічого такого конкретного. Він був тихим пацаном, але відчувалося в ньому якесь напруження. Якась така… небезпека.
Фейт щосили намагалася лишатися спокійною і безсторонньою, та їй дуже кортіло повезти Томмі Елбертсона в морг і запитати, що такого цікавого в смерті його товариша.
– В Адама була дівчина? Він зустрічався з кимось постійно?
Ці запитання, як і решта, викликали у Томмі вибух радості. Він міцно стиснув плечі Ґейба.
– Два запитання, одна відповідь!
Ґейб викрутився з його лещат.
– Відвали, козел. Адам з тобою навіть не розмовляв. Він терпіти тебе не міг.
– Ґейбе… – почала Фейт.
– Ви теж відваліть. – І він вийшов із кімнати.
А за кілька секунд вона почула, як десь грюкнули двері.
Звузивши очі, Фейт подивилася на Томмі, придушуючи в собі бажання порвати його на шматки. Він зробив іще кілька кроків у кімнаті, і їй не сподобалося, що він потроху завойовував її простір. Вона розуміла, що треба встановлювати контроль, інакше можуть бути проблеми.
– Може, ви б хотіли відповісти на ці запитання у відділку?
Він вишкірив рота в зубастій усмішці й підійшов ще ближче.
– Дамочко, мій батько – адвокат. Тому я у вашу патрульну машину не сяду – хіба що вас збуджує, коли надягаєте наручники на такого молодого жеребчика, як я.
Фейт постаралася, щоб її голос звучав рівно:
– Тоді, мабуть, нам нема про що говорити.
Він самовдоволено всміхнувся і ще трохи скоротив відстань між ними.
– Та мабуть.
– Ви не могли б вийти?
Коли він не поворухнувся, вона плечем штовхнула його в коридор. Він такого не очікував, а може, вона розсердилася сильніше, ніж думала, але поштовх виявився надто сильним і він приземлився на сідниці.
– Господи, – заскімлив він, сідаючи. – Та що з вами таке?
Фейт повернула клямку на внутрішній ручці і щільно причинила двері.
– Вашого друга вбили, дівчина зникла, а ваша реакція на все це – сміх і жарти. По-вашому, це зі мною щось не гаразд?
Її слова влучили в мішень, проте бажаного ефекту не мали.
– Чому ви таке стерво?
– Бо мені щодня доводиться мати справу з такими козлами, як ти.
– Якісь проблеми? – Сходами піднімався добре вдягнений латиноамериканець. Він трохи видихався і, схоже, був стурбований тим, що студент сидів на підлозі.
Томмі