акт виключної властивості, вона ґрунтується на загальнолюдських цінностях, є гарантом демократії, свободи, справедливості. Це стабільний правовий акт тривалої і постійної чинності. Конституція є юридичною базою решти законів, усі нормативно-правові акти повинні прийматися на основі Конституції і відповідати її приписам. Норми Конституції є нормами прямої дії. Державні органи, посадові особи і громадяни при розв’язанні правових спорів і конкретних юридичних справ можуть посилатися на норми Конституції. Охорона Конституції забезпечується Конституційним Судом.
Закони за юридичною силою і порядком прийняття поділяються на конституційні і звичайні. Конституційний закон вносить зміни та доповнення до Конституції і приймається 2/3 від конституційного складу представницького органу. Звичайний закон встановлює відправні засади правового регулювання в певній сфері суспільних відносин і приймається більшістю (1/2) від конституційного складу парламенту.
За ступенем впорядкованості розрізняють кодифіковані закони, у яких узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин (приймаються у формі кодексів, Основ законодавства) і поточні закони – несистематизовані законодавчі акти, прийняті парламентом з окремих питань.
За колом осіб існують закони загальної дії – поширюються на всіх суб’єктів права незалежно від їх статусу; закони спеціальної дії – адресовані чітко окресленому колу суб’єктів, які мають особливий статус; закони виняткової дії – встановлюють винятки з загальних правил щодо обмеженого кола суб’єктів.
За часом дії закони бувають: постійні – діють тривалий, невизначений у часі строк; тимчасові розраховані на визначений у часі термін дії.
Особливим видом законів є надзвичайні закони – акти, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері нормативних актів.
Усі інші нормативно-правові акти приймаються на основі і на виконання законів і не повинні їм суперечити. Такі акти називають підзаконними. Сфера дії та юридична сила підзаконних актів залежать від компетенції правотворчого органу і його місця в державному апараті.
Найважливішими підзаконними нормативними актами в Україні за суб’єктами їх прийняття є:
– нормативні укази Президента України;
– постанови Кабінету Міністрів України;
– накази міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади;
– розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
– рішення органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів;
– локальні нормативні акти (статути, положення, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо), які діють у межах конкретного підприємства, організації, установи.
Нормативно-правові акти систематизуються.
Систематизація – це упорядкування чинних нормативних