еластичну загартовану сталеву стрічку, згорнуту навколо вала усередині барабану. Зовнішній кінець пружини закріплювався за гачок у стінці барабану, внутрішній – з’єднувався з його валом. Прагнучи розгорнутися, пружина обертала барабан і зв’язане з ним зубчасте колесо, яке передавало цей рух цілій системі зубчастих коліс. Для правильного ходу годинника пружина повинна була постійно впливати на колісний механізм з однією і тією ж силою (тобто розвертатися повільно і рівномірно). Цю задачу розв’язав винахід запору, що не давав змоги пружині розпрямлятися відразу. Він являв собою маленьку клямку, що містилася в зубцях коліс і давала можливість пружині розкручуватися так, що водночас повертався весь її корпус, а разом з ним – колеса годинникового механізму.
Перші кімнатні годинники прийшли до людської оселі теж у XV столітті. Вони були великими, громіздкими, ретельно прикрашеними. Основу конструкції становив важіль, який треба було кожні 12 годин підтягувати; у 1500 році його замінила ходова пружина. А 1658 року голландець Христіан Гюйгенс забезпечив напільні годинники маятником. Ця ж людина винайшла також баланс-спіраль для кишенькових годинників; тепер пристрої відставали за день не більше, ніж на пару хвилин (замість 30!), і мали хвилинну стрілку. Заводили ж їх «усього» вісім разів на день. До речі, щодо винаходу маятника існує легенда про те, що ідея його створення належить Галілео Галілею. Начебто саме він, спостерігаючи за рухом лампад у Пізанському соборі під час богослужіння, установив, що ні вага, ні форма лампад не визначає періоди їхніх коливань від вітру, що вривається у вікна: на це впливає лише довжина ланцюгів, на яких вони підвішені.
Далі за розвиток годинників взялися англійці. З 1660 по 1720 рік вони створили і вдосконалили консольні та напільні годинники. Винахід телескопа і революція в астрономії в XVII столітті дали стимул до підвищення точності годинників. Майстри нарешті дістали змогу приділити достатньо уваги проблемі підвищення точності і створення невеликих за розміром годинникових механізмів. До того ж у 1704 році в Англії був виданий патент на використання дорогоцінного каміння при виготовленні опорних підшипників. Після цього деталі в механізмах не так швидко виходили з ладу. А точний час був уже дуже необхідний людству! Скажімо, морякам була б велика скрута без точних хронометрів: розрахунки місцезнаходження судна базувалися на вимірюванні положення сонця та зірок у певний проміжок часу. Пізніше, в XIX столітті, точні годинники стали потрібні залізницям. Без них просто неможливо було б скласти розклад руху поїздів. Машиністи протягом всієї поїздки мали стежити за часом, щоб прибути до тієї чи іншої станції за розкладом. Пасажири також почали купувати собі годинники, щоб не запізнитися на поїзд. Велике значення мали годинники і для фабрик. Майже всі фабричні процеси підпорядковувалися невпинному руху стрілок. Саме з тих часів бере початок вислів: «Час – це гроші».
У XVI столітті з’явилися пристрасні колекціонери годинників. Наприклад, в імператора Карла V було 3000 годинників.
«Розмовляти»