біля Херсонесу нема курганних поховань.
Досліджена сільськогосподарська хора (територія) Херсонесу. Херсонесіти на своїх ділянках-клерах вирощували головним чином виноград, фруктові дерева, овочі. На клерах улаштовувалися садиби, як правило, з одного великого подвір’я, оточеного критими житловими приміщеннями (для робітників), загонами для худоби, виноробнями. Від ІІІ ст. до н.е. в садибах починають будувати житлові вежі, де мешкав господар або наглядач.
Наприкінці IV ст. до н.е. херсонесіти підкорили Керкінітіду (в межі сучасної Євпаторії) і заснували нове місто – Калос Лімен («Прекрасна Гавань») на західному узбережжі Таврики.
Збереглася громадянська присяга херсонесітів, вирізьблена на кам’яній плиті:
«Клянуся Зевсом, Геєю, Геліосом, Дівою, богами й богинями олімпійськими, героями, що володіють містом, територією та укріпленими пунктами херсонеситів.
Я буду однодумним щодо порятунку і свободи держави та громадян і не зраджу Херсонеса, Керкінітіди, Калос Лімена та інших укріплених пунктів і решти території, якою херсонесіти управляють чи управляли, нічого нікому не зраджу, ні елліну, ні варвару, але оберігатиму все це для херсонеського народу.
Я не звалюватиму демократичного ладу й не дозволю цього тому, хто зраджує і звалює, й не приховаю цього, але доведу до відома державних службових осіб.
Я буду ворогом тому, хто замишляє і зраджує чи відторгає Херсонес, або Керкінітіду, або Калос Лімен, або укріплені пункти й територію херсонеситів.
Я служитиму народові (демосу) й радітиму йому найкраще й найсправедливіше для держави і громадян.
Я оберігатиму састер (одну із святинь херсонеситів, можливо, святилище, оракул, або зведення ритуальних правил) і не розголошуватиму нічого з потаємного, що може зашкодити державі, ні елліну, ні варвару.
Я не даватиму і не прийматиму дарів, якщо це в подальшому зашкодить державі і громадянам.
Я не замишлятиму ніякої несправедливої справи проти будького з громадян, що не відпали, і не дозволю цього й не приховаю, але доведу до відома й на суді подам голос за законами.
Я не укладатиму змови ні проти херсонеської громади, ні проти будь-кого з громадян, хто не оголошений ворогом народу; якщо я вступив із кимось у змову або пов’язаний будь-якою клятвою чи закляттям, то мені, який порушив це, і тому, хто мені належить, хай буде найкраще, а тому, хто дотримується, – протилежне.
Якщо я довідаюсь про якусь змову, що існує або зароджується, я доведу про це до відома службових осіб.
Хліб, який звозиться з рівнини, я не буду ні продавати, ні вивозити з рівнини в будь-яке інше місце, а тільки в Херсонес…»
У 179 р. до н.е. Херсонес Таврійський уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком І про дружбу. В середині ІІ ст. до н. е. держава херсонеситів опинилася в залежності від Скіфського царства. У боротьбі проти скіфів Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата VІ Євпатора. Під час походів понтійського