загинув у битві з гуннами. Племена, підкорені готами, як і самі остготи, визнали владу гунських вождів.
Але вестготи, які жили на території стародавньої Дакії, на чолі з Фрітігерном з роду Балтів не підкорилися гунам. Вони запросили дозволу в імператора Валента ІІ (364–378 рр.) оселитися на римських землях як союзники-федерати Риму. Варвари, які ставали федератами, отримували землі для поселення в обмін на зобов’язання захищати кордони імперії. Август Сходу Валент дозволив їм оселитися у Фракійському діоцезі[5]. Проте свавілля римських чиновників призвело до повстання. До вестготів приєдналися місцеві раби, а також загони остготів й аланів. 9 серпня 378 р. в битві під Адріанополем (сучасне місто Едірне) римська армія була розгромлена, а імператор Валент загинув. Завдяки дипломатичним зусиллям полководець Феодосій врятував Константинополь. Август Заходу Граціан (367–383 рр.) призначив Феодосія своїм співправителем. Феодосій І Великий (379–395 рр.) віддав вестготам Іллірію для поселення. Згодом він став імператором як Сходу, так і Заходу римського світу. Феодосій І зробив нікейське християнство державною релігією Римської імперії та заборонив Олімпійські ігри (спортивні змагання на честь Зевса в Олімпії на півострові Пелопоннес).
Візантія була опорою православного християнства (православні визнають текст Символу віри, затвердженого на Нікейському соборі, без змін, внесених до нього на Заході у IX-ХІ ст.). В 1204 р. імперії завдали страшного удару католицькі лицарі-хрестоносці та флот Венеціанської республіки під час Четвертого хрестового походу. У 1261 р. Ромейська держава відродилася, але у 1453 р. була завойована турками-османами.
Перед смертю Феодосій розділив імперію між своїми синами – старшим Аркадієм та молодшим Гонорієм. У 395 р. Аркадій (395–408 рр.) став імператором Східної Римської імперії. Її мешканці розмовляли переважно грецькою мовою, але вважали себе римлянами-ромеями. В історію ця держава увійшла як Візантійська імперія, тому що її столиця – Константинополь – була побудована на місці давньогрецького міста Візантій. Необхідно звернути увагу на те, що візантійська влада зберігала римські традиції. Посаду імператора (згодом – василевса) займала людина, яку підтримували армія, синкліт (сенат) та народ Константинополя. Східна Римська імперія проіснувала майже на тисячу років довше, ніж Західна імперія. Але внутрішня криза все-таки зруйнувала Західну Римську імперію.
У 476 р. головнокомандувач римської армії, яка вже складалася тільки з варварів-найманців, скір або руг за походженням, Одоакр позбавив влади останнього західноримського імператора Ромула Августула (31 жовтня 375 р. -5 вересня 476 р.). Залишився тільки один імператор – на Сході (Зенон/Зінон, 474–475, 476–491 рр.). У лютому 493 р. остготи, які оселилися в Подунав’ї, на чолі з королем Теодоріхом (Теодеріхом, 475–526 рр.) з роду Амалів захопили Італію (Одоакр був убитий) та перенесли в Равенну центр свого королівства.
Початок історії середніх віків
З 476 р. ведеться