(741–775 рр.) – на сестрі кагана, яка звалася Чичак («Квітка», після хрещення – Ірина). Як придане, візантійський імператор отримав Боспор, Сугдайю, Готію. Син Костянтина V та Чичак-Ірини Лев IV Хозарин царював у 775–780 рр.
Після переходу хозарської верхівки в іудаїзм хозарсько-візантійські відносини були зіпсовані. Хозари повернули собі владу над більшою частиною Криму. Ситуація ускладнилася наприкінці VIII ст. після того, як було придушене антихозарське повстання в Кримській Готії на чолі з митрополитом Іоанном Готським. Приблизно в 840–841 рр. в Херсоні візантійський уряд організував фему (військовий округ-провінція на чолі з полководцем-стратигом) Клімати. Першим стратигом її став голова ромейського посольства в Хозарію Петрона Каматир. На каганат посилювався тиск з боку східних слов’ян, і хозарський уряд звернувся по допомогу до ромеїв. Посольство на чолі зі спафарокандидатом (титул невисокого рангу) Петроною Каматиром приблизно у 833 р. прибуло до Хозарії. Візантійські майстри, яких привіз Петрона, побудували для хозарів на кордоні зі слов’янськими землями фортецю Саркел («Білу фортецю»). Більшість вчених вважає, що Саркел – це Цимлянське городище на Дону. Але є гіпотеза, згідно з якою Саркел – це Салтівське городище в басейні Сіверського Дінця (на Харківщині). Імператор Феофіл (829–842 рр.) призначив Петрону Каматира першим стратигом Херсону. Пізніше хозаро-візантійські війни відновилися. У першій половині Х ст. Візантія, Київська Русь та Хозарія змагалися за владу над Таврикою.
Мова вже йшла про те, що наприкінці VIII ст. державною релігією в Хозарському каганаті став іудаїзм. Існують різні версії щодо прийняття хозарами єврейської релігії. Згідно з «Житіями» святих просвітителів слов’янських Костянтина-Кирила Філософа (826–869 рр.) та Мефодія (820–885 рр.) правитель Хозарії вирішив відмовитися від язичництва та запросив мусульманських, християнських та іудейських богословів на диспут, щоб вибрати нову віру. За наказом імператора Михаїла ІІІ (842–867 рр.), сина василевса Феофіла, патріарх Константинопольський Ігнатій (847–857, 867–877 рр.) направив в Хозарію солунських братів-ченців (брати Костянтин/Константин та Мефодій були болгарами, а походили з міста Фессалоніки-Солунь), щоб Костянтин взяв участь у диспуті.
Кирило і Мефодій – слов’янські просвітителі
Під час подорожі брати ледве не загинули в степах Причорномор’я від рук мадярів-угорців. Потім вони прибули в Херсон, де вивчили єврейську та хозарську мови. В Херсоні Костянтин знайшов Євангеліє та Псалтир, написані «руським письмом», та чоловіка, який розмовляв «руською мовою». Костянтин Філософ вивчив «руську мову». Брати також знайшли в Херсоні мощі святого Климента Римського та відновили їх шанування. Потім Костянтин і Мефодій вирушили в Хозарію.
Нам відомо, що Костянтин Філософ не переміг під час диспуту. Хозарський каган та його оточення прийняли іудаїзм. Але на зворотному шляху солунські брати охрестили мешканців Фулл, десь у гірській Тавриці.
Але