археологи об’єднують в пізньозарубинецьку культурну групу.
Обезлюдніло і Прип’ятське Полісся. Тут причиною міграції стали, вочевидь, якісь природні катаклізми: ерозія грунтів, підвищення підземних вод і як наслідок – надмірна вологість. Носії зарубинецької культури відійшли по річках Горинь, Случ, Стир на південь і розселилися в основному на Волині та Подністров’ї, частково – між Західним Бугом і Віслою та в Подніпров’ї.
На думку багатьох вчених, творцями пшеворської культури були як слов’яни, так і германці. Подібно до зарубинецьких, пшеворські поселення розташовувалися групами, на значній відстані одне від одного. Невеликі за розмірами, вони складалися з 2–3 жител і кількох господарських будівель. Тут проживала, ймовірно, одна патріархальна сім’я. У другій половині І ст. н.е. пшеворську культуру в її ареалі змінюють пам’ятки зубрицької культурної групи, створеної пшеворськими племенами й прибулими з Прип’ятського Полісся племенами носіїв зарубинецької культури.
У ІІІ-IV ст. в Північному Причорномор’ї, Лісостепу України, на території нинішніх Молдови та Румунії жили племена носіїв черняхівської культури. Це були германці – готи, герули, руги, а також слов’яни, іраномовні скіфо-сарматські племена, дако-гети та кельто-іллірійці. Слов’яни були творцями київської археологічної культури (в Середньому та Верхньому Подніпров’ї).
Склавини та анти, які були умілими землеробами та скотарями, вочевидь, залишили пам’ятки празької, пеньківської, колочинської археологічних культур середини І тисячоліття н.е.
Збруцький ідол – статуя давньослов ’янського бога (найімовірніше, Світовида)
Давньослов’янські релігійні вірування вивчені ще недостатньо. Відомо, що у слов’ян були капища (святилища) та священні гаї, де жерці-волхви здійснювали обряди та приносили жертви перед зображеннями язичницьких богів (кумирів). Волхви зберігали стародавні слов’янські міфи.
Згідно з давньослов’янською міфологією, творіння Всесвіту відбувалося в сім етапів. Спочатку існував лише райський потік, з якого з’явилися Богородиця та Святий Дух. Настав Великдень (або День Святого Духа) – перший етап творіння. Богородиця та Святий Дух породили Золоте Яйце. З цього Яйця вийшли Білобог-Сварог (коваль Сварог-Рарог) – бог Білого Світла, світлого дня, любові, творчого першопочатку – та Чорнобог – володар Темряви, а також Мати Сира Земля та Похмуре Небо. Білобог-Сварог та Мати Сира Земля породили Вогня Сварожича, а Чорнобог та Похмуре Небо – Синє Море-Океан.
Наступним етапом творіння керував син Білобога-Сварога Даждь-бог («бог, що дарує») – володар Всесвіту, Володимир Ясне Сонце, який дарує денне світло та тепло. В День Даждьбога серед Синього Моря-Океана з’явився острів Буян – прабатьківщина земного життя. Його мешканці пересувалися по Морю-Океану на човнах-навах (нав – човен, навії – душі померлих предків). На острові зберігався чарівний