кроманьйонців Мізин (на Десні) виявили браслети, вирізані з бивня мамонта. Один із них – суцільний, другий складається з п’яти окремих пластин. Обидва покриті складним різьбленим орнаментом. В Мізині були знайдені також розфарбовані кістки мамонтів та вже згадувані жіночі статуетки. Деякі вчені вважають, що кістки мамонта, розписані червоною фарбою, становили разом із кістяними молоткоподібними виробами ансамбль ударних музичних інструментів. Крім образотворчого мистецтва в добу пізнього палеоліту набули певного розвитку й інші види мистецтва – музика, обрядовий танок.
Близько 13–10 тисяч років тому льодовики відступили, і встановилася сучасна геологічна епоха – голоцен. Клімат став теплішим. Відбулися зміни в рослинному та тваринному світі. Внаслідок кліматичних змін та полювання вимерли мамонти.
Палеоліт (давньокам’яний вік) змінився мезолітом (середньокам’яним віком). Мезолітичні мисливці полювали на благородних оленів, зубрів, биків-турів, кабанів, диких коней. Надзвичайно важливими досягненнями цієї епохи були приручення собаки, виготовлення кремінних сокир і тесел (великих знарядь для обробки дерева), мікролітів (кремінних пластин завтовшки близько 1 мм для зручних вкладишевих знарядь) та винайдення лука і стріл – першої «механічної» зброї дистанційної дії. Люди епохи мезоліту вже могли забезпечувати себе постійними запасами їжі. Збільшилася чисельність населення. Люди жили родовими громадами. Декілька споріднених родів об’єднувалися в плем’я (найвища форма організації доісторичного суспільства, об’єднання кількох родів чи общин). Племенем керували рада старійшин та збори всіх дорослих чоловіків – членів племені. Повноправними членами племені вважалися ті чоловіки, які успішно пройшли випробування під час обрядів ініціації (посвяти в дорослі). Головними годувальниками роду були чоловіки-мисливці. Тому на зміну матріархату прийшов патріархат («влада батьків, влада чоловіків»).
Порьівняно невеликі родові колективи палеоліту в епоху мезоліту розросталися та розділялися. Зберігаючи свою мову, звичаї, культуру, дочірні колективи розселювалися на нові землі. Люди навчилися робити плоти, а пізніше – човни. Вони вже могли здійснювати досить далекі подорожі річками та озерами.
На Півдні України досліджені масові мезолітичні могильники (біля сіл Волоське, Василівка, Чаплі у Дніпровському Надпоріжжі, в печерах Мурзак-Коба й Фатьма-Коба у Криму). Там переважають поховання в позі поклоніння (з руками, складеними перед обличчям), із наявністю дрібних кремінних знаряддь, черепашок. Похованих часто посипали червоною вохрою, що, мабуть, символізувала вогонь, притулок і тепло. На Півночі України знайдено багато мезолітичних стоянок.
«Неолітична революція»
В новокам’яному віці (неоліті) люди приручили деяких тварин, почали вирощувати злаки, а потім – навчилися виготовляти посуд з глини. Проте знаряддя праці вироблялися, як і раніше, з каменю, рогу, кістки та дерева. Приблизно у ІХ-VI тисячоліттях до н.е. відбувався