мовні сім’ї вчені об’єднують в макросім’ї (великі сім’ї).
Індоєвропейська мовна сім’я поділяється на такі групи:
хето-лувійська, до якої належать нині мертві мови стародавніх жителів Малої Азії хетів, лувійців, палайців, лідійців, лікійців, карійців та ін.;
індоарійська група, до якої належать вже мертві ведійська мова (мова стародавніх аріїв), мови санскрит, палі, магадхі та ін., сучасні мови Індостану хінді, урду, біхарі, маратхі, раджастхані, гуджараті, непалі, сінгальська, циганська та деякі інші мови;
дардо-кафірська група мов, на яких розмовляють деякі етноси, що живуть в горах Гіндукуш та в Кашмірі;
іранська група, до якої належать вже мертві авестійська, мідійська, давньоперська, парфянська, середньоперська (пехлеві), скіфські, сарматська, аланська, бактрійська, согдійська, хорезмійська мови та сучасні перська (фарсі, а також фарсі-кабулі чи дарі), таджикська, осетинська, афганська (пашто чи пушту), курдська, белуджська, памірські та деякі інші мови;
тохарська група мов, на яких розмовляли ще у V–VIII ст. н.е. жителі оазисів Центральної Азії;
вірменська мова (давньовірменська мова – грабар, нововірменська мова – ашхарабар);
албанська мова;
стародавні мови Малої Азії, Балкан і Подунав’я фригійська, давньомакедонська, фракійська, мізійська, дакийська;
грецька група (давньогрецькі діалекти та койне – варіант давньогрецької мови, що став засобом міжнаціонального спілкування в Східному Середземномор’ї в періоди еллінізму і римського панування, середньогрецька мова візантійського періоду, форми новогрецької мови);
стародавні мови Італії (венетська; оскська, умбрська, фаліскська мови та ін.; латинська – мова стародавніх римлян);
романська група мов («Рим» латиною – «Рома»), що походять із народної латини, – французька, провансальська, італійська, іспанська, каталанська, португальська, ретороманська, румунська, молдавська та деякі інші;
іллірійська група (стародавні мови Заходу Балкан та Південного Сходу Італії);
кельтська група (стародавні галльська, бриттська, давньоірландська та деякі інші мови, сучасні ірландська, гельська-шотландська, валлійська, бретонська мови);
германська група, до якої належать стародавня готська, сучасні німецька, англійська, нідерландська, датська, шведська, норвезька, ісландська, фарерська та деякі інші мови;
балтійська група (стародавні пруська, ятвязька, голядська, сучасні литовська, латиська та деякі інші мови);
слов’янська група мов, яка поділяється на три підгрупи – південну (старослов’янська чи староболгарська, церковнослов’янська, болгарська, македонська, сербохорватська, словенська мови), західну (чеська, словацька, польська, серболужицька, мертва полабська мови), східна (давньоруська, українська,