розмірковував Юрій. «А чого, власне, я так хвилююсь?», – здивовано запитав він сам себе.
І старший аналітик заглибився в цифри. До його обов'язків переважно входило заповнення всіляких форм та перевірка правильності обліку видатків, зроблених компанією на випуск продукції. Звісно, цікавого в роботі малувато, але за ті гроші, що йому платили, можна було й позаповнювати. Ще трохи попрацювавши, хлопець спустився на перший поверх – набрати з автомата гарячої кави.
Пластиковий стаканчик кави, як і в будь-якій іншій компанії, також став неодмінним атрибутом «енергійного, працьовитого та страшенно зайнятого ділового службовця». На автоматах із кавою компанія не економила – їх у вестибюлі стояло аж три. Після кількох ковтків терпкого гарячого напою Юрій повернувся до кімнати й знову взявся за папери. Тепер ще годинка – а там уже й обідня перерва недалеко…
«Установлювати рекорди, бити їх та встановлювати нові – хіба це не прекрасно?» – запитувала себе Аліса.
Вона щойно прийняла душ і тепер перевдягалася. Перед цим у басейні дівчина поліпшила своє особисте досягнення на 400-метрівці вільним стилем і була дуже задоволена собою. У вестибюлі на неї вже чекала подруга.
– Слухай, Марічко, де це ти останнім часом пропадаєш? Що, черговий кавалер з’явився? – запитала Аліса, хитро мружачись.
– Та ні, не вгадала, – дівчина захихотіла.
– То, може, відкриєш таємницю кращій подрузі?
Марічка вдавано важко зітхнула:
– Ну, тобі, Алісонько, відкрию. Все одно ж не відчепишся… Я почала ходити на йогу.
– На йогу? Ну, ти даєш! – щиро здивувалася Аліса. – То, може, і вегетаріанкою стала?
– Не дочекаєтесь! – засміялася подруга. – Навіщо вегетаріанкою? Просто вирішила тілом зайнятися – і ніякої філософії.
– А хіба так можна?
– Повір мені! Хочеш підкину тебе сьогодні додому?
– Добре, – погодилася Аліса, згадавши, що її подруга за кермом – то ще одна окрема історія, – я сьогодні без авто, маршрутками добиралася…
Дівчата підійшли до маленького сріблястого «Субару». Марічка вимкнула сигналізацію, і вони сіли в салон. Якийсь час їхали мовчки, потім Аліса витягла із сумочки шоколадний батончик:
– Будеш?
– А що там іще є?
– Значить, так – цілий коктейль для псування фігури: шоколад, карамель, горішки, до того ж обсмажені…
– Тоді точно буду, – засміялася Марічка, – не кину ж я кращу подругу в біді, сам на сам із таким підступним ворогом стрункої фігури! Діли його, Алісо, дві фігури менше постраждають, ніж одна – це напевно!
Марічка спритно лавірувала серед машин, встигаючи жувати батончик і спілкуватися з подругою.
– О, анекдот про йога згадала, – почала вона. – Значить, Гімалаї. Лізе альпініст по скелі, високій-високій, де й зачепитися немає за що, руки вже тремтять, важко. Тут бачить, біля вершини йог висить – однією рукою за виступ причепився, а в іншій тримає книжку й читає