її життя, захиталися. Кинувши університет і можливість професійно писати заради заміжжя з Вінсом, вона сподівалася народити дітей і реалізуватися в материнстві, а потім, можливо, здобути ступінь заочно. Та нічого з її планів не справдилося. Лора завагітніла лиш один раз. Перспектива мати дитину тимчасово зміцнила їхній шлюб, що вже потроху розпадався. Вінс не шкодував грошей і обладнав дитячу за вихідні. Наступного тижня в Лори стався викидень. Кілька років вони відчайдушно намагалися замінити дитину, яку втратили, іншою. Секс перетворився на безрадісний обов’язок. Лора з Вінсом відбули всі необхідні, деколи принизливі медичні процедури, щоб визначити, у чому полягає проблема, але результати показували – все нормально. Від неможливості мати те, чого йому заманулося, Вінс більше сердився, ніж сумував. Із часом, до неабиякого полегшення Лори, вони перестали займатися сексом.
Саме тоді Лора почала планувати втечу. Коли вони одружилися, Вінс наполіг на тому, щоб його дружина не працювала, потім виявилося, що їй не судилося народити дитину, а брак освіти і кваліфікації становив серйозну проблему, коли вона кинулася шукати роботу. Лора хотіла працювати, бо, щоб піти від Вінса, треба було мати якісь гроші. Вона не бажала багато заробляти, лише достатньо для того, щоб винайняти квартирку і прогодувати себе, вислизнути одного дня, коли Вінс на роботі, а відтак розлучитися з ним на безпечній відстані. Але їй пропонували лише тимчасовий підробіток з найнижчою платнею.
Цього не вистачало, тож вона взялася писати роман, мріючи про бестселер. Щодня Лора годинами працювала над книгою, старанно приховуючи будь-які сліди своєї роботи від чоловіка. Через шість місяців роман був готовий, і з великими надіями Лора почала розсилати його агентам. Іще через шість місяців тека з відмовами за товщиною майже зрівнялася з рукописом. Усі відмови аргументувалися, на диво, однаково. Вона пише «гарно», але сюжет надто «простий». У безнадії Лора відповіла на оголошення в жіночому журналі. Там потребували авторів, які могли б писати короткі історії специфічного формату для видавництва, чия читацька аудиторія швидко зростала. Внесок за квартиру Лори був заплачений з гонорару за жахливе нудотне порно для «журналу пристрасних жінок з палкими бажаннями» «Пір’я, мережива і фентезі».
Почавши працювати в Падуї, Лора припинила писати. На щастя, їй більше не треба було вигадувати ті жахливі оповідання через матеріальну скруту, а роман зрештою потрапив у сміттєвий кошик. Розпочинати новий їй не стало сміливості. Чи Лора звичайна боягузка, що боїться підкорювати вершини, бо можна й упасти? У Падуї з Ентоні вона могла про це не думати. Будинок був її фізичною й емоційною фортецею, а Ентоні – шляхетним лицарем. Лора провела кінчиком пальця по поверхні свого вихололого шоколаду. Без Ентоні й Падуї вона знову втратить опору в житті.
Розділ 5
Ентоні крутив свій джин з лаймом у склянці й слухав, як кубики льоду дзенькають у рідині кольору перідоту[9]. День лише починався, але холодний алкоголь