хотіла розібрати пошту, але там нічого немає.
– Усе правильно.
– Правильно?
– Наказ Елізабет.
– Елізабет?
– Вона сказала зняти тебе з системи.
– Справді?
– Так.
– О, добре. Та хтось читав мої листи.
– Мабуть, Андреа Девіс. Ми прийняли її на роботу.
– Коли?
– Я не пам’ятаю достеменно, але коли ти була в лікарні, – відповіла Фінула. – Можу пошукати, якщо хочеш.
– Не треба, все гаразд.
– Андреа чудова. Не зволікаючи, взялася до роботи.
– Так, вона справжній професіонал, – сказала Мерібет. На лінії запала тиша.
– Ми збираємося планувати зустріч. Мені покликати Елізабет?
– О, ні, дякую.
– Усього найкращого, Мерібет.
– Тобі також, Фінуло.
Мерібет поклала слухавку та закрила ноутбук. Уперше за багато років у неї не було ні справ, які нависали над нею, ані термінів, що на неї тиснули. Вона повинна відчувати полегкість, але відчувала тільки зраду. Не думай про це. Ось що Елізабет їй казала. І тим часом найняла Андреа. Вже найняла на той момент, коли прийшла відвідати її. Навіть не дочекавшись, поки охолоне робоче місце Мерібет.
Не переймайся цим. Ось що сталося, коли вона не переймалася цим.
Вона кинула ноутбук на край ліжка, і він упав на підлогу зі стуком.
Її не звільнили. Вона знала, що Елізабет ніколи б так із нею не вчинила. Можливо, це навіть незаконно. А от щодо її заміни, справа була в тому, що Елізабет завжди робила саме так. Це все пояснювало.
Того вечора Джейсон приїхав додому по дев’ятій. Двійнята все ще не спали, бо Мерібет не мала сили вкласти їх, а її мати рано заснула.
– Як так вийшло, що діти досі не сплять? – запитав Джейсон.
– Мабуть, чарівний ельф сну проминув сьогодні нашу домівку.
Він поставив сумку.
– Все гаразд?
Мерібет була не в змозі відповісти.
Джейсон знову подивився на годинник та кивнув у бік кімнати близнюків.
– Не смій мене засуджувати.
– Я не засуджував, – сказав він на свій захист. – Оновлення…
– Так, оновлення бази даних, – перервала вона його. – Я знаю. Уся Трайбека знає, який ти зайнятий зі своїм оновленням бази даних.
– Що сталося?
– Що сталося? Я тут сама цілими днями з мамою та дітьми, і я все ще почуваюсь як лайно.
Вона замовкла, чекаючи на відповідь Джейсона, але він промовчав.
– Тебе ніколи немає вдома. Я не розумію, чи ти намагаєшся мене уникати, чи ти вважаєш, що тиждень у лікарні й тиждень відпочинку – це розкіш для старої Мерібет.
– Що ти маєш на увазі?
– Ти обіцяв мені бульбашку, – сказала вона, її голос почав тремтіти.
– Я намагаюся, Мерібет. Але тримати тебе в бульбашці, вести господарство та старанно працювати – зовсім нелегко.
– Ласкаво прошу до кожного клятого дня мого життя.
Джейсон