мовити б, недокрів’я.
– Що? – перепитала Мерібет.
– Ішемія, яка триває, мабуть, останні двадцять чотири години. Ось чому вас непокоїв переривчастий біль, а тепер ваш аналіз крові показує повне закупорення однієї з артерій.
– О, – тільки й мовила Мерібет, намагаючись це усвідомити. – Я зрозуміла.
– Отже, ми направимо вас на катетеризацію серця, щоб перевірити на наявність закупорень у коронарних артеріях, та якщо їх буде виявлено, ми розмістимо вам стент ув обох місцях.
– Коли це треба зробити?
– Терміново. Щойно ви опинитеся на горішньому поверсі.
– Зараз? – Вона подивилася на годинник. Було пів на восьму. – Але ж нині вечір п’ятниці.
– У вас були плани піти на вечірку? – Кардіолога розвеселив власний жарт.
– Ні. Мені просто цікаво, чи можна перенести стентування на наступний тиждень?
– О, ні. Ми повинні дістатися туди, поки не сталося чогось іще гіршого.
Гірше. Їй не подобалося це слово.
– Добре. Скільки часу це забере? Я маю на увазі, коли приблизно я зможу бути вільною?
– Боже милостивий, ви завжди так поспішаєте? – запитав він, осміхаючись, але цього разу ще й плеснув у долоні, ніби маючи на увазі «Я знаю, як ти сюди потрапила».
Та саме цієї миті дванадцятеро чотириліток ущент розносили її будинок. Дехто намірявся прибратися за ними, знайти крекери у формі рибки, які Мо завше ховає в шафі, або закаляні підгузки, що їх Таші завжди лишає на кухні в смітнику (бо Еллері все ще ходить у памперси). Дехто збирався приготувати млинці з шоколадною крихтою на сніданок у суботу та переконувався, що в шафі є всі необхідні продукти. І це лише сьогодні. На днях дехто мав намір відвести дітей на балет, футбол, на сеанс до логопеда, на дитячі свята, відсвяткувати їхній день народження. Купити їм костюми на Геловін, зробити їм щеплення від грипу в педіатра та чистку зубів у стоматолога. Дехто мав розпланувати меню, купити їжі, сплатити рахунки, розібратися з чековою книжкою. Хтось мав це все зробити і при тому встигнути ще й попрацювати. Мерібет зітхнула.
– У мене просто повнісінький будинок чотирилітніх дітей, та я дуже зайнята в ці вихідні.
Лікар довго дивився на неї та сумрився. Мерібет обернулася, уже відчуваючи до нього неприязнь, коли він сказав:
– Ви усвідомлюєте, що у вас був серцевий напад?
Скориставшись телефоном у лікарні, жінка подзвонила Джейсону та знову натрапила на автовідповідач. Якомога спокійніше вона розповіла, що сталося: про аналізи, те, що вона залишиться там на ніч, а можливо, на всі вихідні. Вона не промовляла слова «серцевий напад». Вона не могла себе змусити. Також вона не казала, що налякана. «Будь ласка, приїдь якомога швидше», – попросила вона чоловіка у повідомленні.
Чекаючи, Мерібет заповнила необхідні документи. В якомусь сенсі це її заспокоїло, можливо, тому, що це було їй знайомо. Вона робила це раніше перед кесаревим розтином і перед операцією Оскара зі встановлення трубки у вусі. Ім’я, адреса, номер страхування, соціальне страхування. Знову. Було в цьому щось від дзену. До моменту, коли вона мала заповнити поле про