ніж упасти в темряву, Мерібет подумала – не зі страхом, а радше з благоговінням, – як легко все закінчується.
3
Вона розплющила очі. Вона не могла дихати. Дихала, але не відчувала цього.
Яскраве світло падало їй на обличчя. Мерібет кліпнула очима. Спробувала щось промовити, але не змогла.
Це був сон?
Але вона відчувала, що це відбувається насправді. Їй було дуже холодно. Хтось увімкнув кондиціонер? Навіщо? Вона не впевнена, що зараз літо.
Мерібет знову прокинулася. Яскраве світло все ще падало на неї.
Вона досі не могла розмовляти. Вона мертва? Вона сподівалася, що ні, бо почувалася жахливо. Може, це пекло.
Вона нібито не вірила в пекло.
Її щока свербіла. А щелепа боліла. Вона невиразно зрозуміла, що відчуває штрикучий біль у нозі. Лівій. Ні, у правій. Вона заплуталася. Їй було холодно. Щось було в неї в горлі. Зрозумівши, що це сторонній об’єкт, вона похлинулася ним і закашлялася.
На неї дивилася жінка. Коричнева шкіра, насторожені очі. Вона протерла лоб Мерібет.
– Це респіратор; він за вас дихає. Розслабтесь і намагайтеся не перешкоджати йому.
Респіратор? Що з нею сталося? Де близнюки? Її охопила паніка. Вона спробувала вдихнути, але не змогла. Знову закашлялася. Знову темрява.
Хтось промовив її ім’я. Вона знала цей голос.
Джейсон. То був Джейсон.
Полегшення.
Вона намагалася покликати його. Нічого не вийшло.
– Сестро! Вона прокинулася.
Джейсон. Полегкість.
– Вона задихається. Можете дати їй щось заспокійливе? – запитав він.
«Ні! Не давайте мені нічого заспокійливого», – думала Мерібет. Вона й так була в тумані. Треба було залишатися тут. Вона не хотіла знову впасти в забуття.
– Зовсім трохи, – сказала медсестра. – Ми хочемо, щоб вона зоставалася притомною, і зможемо прибрати респіратор. Їй буде набагато легше дихати без дихальної трубки. Тож, Мерібет, якщо ви мене чуєте, ваш хірург незабаром прийде.
Хірург? Що відбувається? Вона глипнула на Джейсона, але він не помітив. На медсестру.
– Вам робили невідкладне шунтування, – повідомила медсестра.
Вона почула слова, але не зрозуміла їхнього значення.
– Ангіопластика пішла не так, – пояснив Джейсон. – Артерія була проколена, тож мали вдатися до невідкладної хірургії.
– Ви можете оцінити рівень болю, який відчуваєте? – запитала медсестра, показуючи табличку від одного до десяти, що починалася зі щасливого обличчя та закінчувалася дуже сумним.
Біль був не схожий на той, який вона відчувала раніше. Він був всеохопним і водночас далеким.
Мерібет не могла його оцінити.
– Нехай буде п’ять, – запропонувала медсестра.
Жінка відчула тепле поколювання в руці. Перегодом вона вже не відчувала нічого.
Вона знову прокинулася, незнайомий лікар клопотався біля неї.
– Доброго ранку, ми збираємося звільнити вас від трубки, – сказав він.
Її