консервувати українські політичні реалії впродовж першої половини травня 1722 р., були приречені на невдачу.
Варто уваги, що запроваджуючи Малоросійську колегію та розпочинаючи тим самим кардинальну реформу державного устрою Гетьманату, російський імператор не до кінця уявляв концепцію майбутнього реформування і, відповідно, прерогативи нової державної структури. Завважмо принагідно, що такий підхід був властивий для Петра І. Він, за влучним висловом його «учениці» й прискіпливої дослідниці Катерини II, «сам не знал, какие законы учредить для государства надобно»[20]. Цю тезу підтверджують численні інструкції та розпорядження, які регламентували діяльність Малоросійської колегії. Скажімо, вперше повноваження нової інституції в найзагальніших рисах було визначено в імператорській грамоті гетьманові Скоропадському від 29 квітня 1722 р.: «со общаго с вами совета и согласия чинить то все, как определено в помянутых Хмелницкаго даговорах вершит правдою и безволокитно» судові справи, подані на апеляцію, та приймати до царської скарбниці «всякие денежные и хлебные доходы»[21]. Докладніше сферу компетенції Малоросійської колегії було визначено в інструкції Сенатові від 16 травня 1722 р. Тут, зокрема, було вказано такі напрями діяльності:
1) приймати на розгляд і вирішувати судові справи, подані на апеляцію;
2) встановити розмір і характер оподаткування українського населення та організувати надходження податківіз України до царської скарбниці, стежачи при цьому, щоб збирачі податків «в зборе делали правду»;
3) із зібраних коштів «с совету гетманскаго» здійснювати традиційні видатки, організувавши належним чином систему обліку та контролю, а також регулярну звітність перед Сенатом;
4) перешкоджати старшині переобтяжувати рядових козаків і посполитих примусовою роботою на свою користь і великими податками;
5) контролювати розміщення на квартирах в Україні російських військ, стежачи, щоб ті «ни в чем отягощения тамошним обывателям не чинили»;
6) провадити слідство й виносити вироки за позовами українських жителів на російських «постояльцов» і навпаки;
7) контролювати адміністративну діяльність гетьмана й Генеральної військової канцелярії.
Руйнування Батурина військами О. Меншикова.
Загалом повноваження Малоросійської колегії, окреслені при її заснуванні, зробили цю інституцію водночас найвищою касаційною інстанцією Гетьманату, верховним фінансовим органом та найвищою контрольною установою. Смерть гетьмана Скоропадського на початку липня 1722 р. дозволила імперській владі значно радикалізувати реформу й ще більше обмежити автономію Гетьманату. За ініціативи президента колегії у Сенаті підготували й 16 квітня схвалили указ, відповідно до якого колегія з установи Російської імперії, що здійснювала функції контролю в Україні, перетворилася на повноцінну владну структуру, яка функціонувала паралельно