Даніель Коул

Лялька


Скачать книгу

що я?

      – Що ж, це зустріч, на якій я кажу тобі, що цей випадок надто особистий і що я раджу відсторонити тебе в інтересах усіх інших…

      Вульф збирався було заперечити, але Сіммонс продовжив:

      – …Потім ти скажеш мені відвалити. А тоді я нагадаю тобі, що трапилося з Халідом. Далі ти знову пошлеш мене під три чорти, і я неохоче дозволю тобі залишитися, однак застережу, що перша ж іскра занепокоєння від твоїх колег, твого психіатра чи від мене, і тебе переведуть. Гарна розмова.

      Вульф кивнув. Він знав, що заради нього Сіммонс підставив власну шию.

      – Сім мертвих тіл. Далі більше – єдиними знаряддями вбивства є інгалятор, квіти та риба, – Сіммонс недовірливо похитав головою. – Пам’ятаєш старі добрі часи, коли люди були порядними і просто підходили до когось і стріляли у покидька?

      – Гарні були часи, – промовив Вульф, піднімаючи свою чашку з Оптімусом Праймом[16].

      – Гарні були часи! – відлунням повторив Сіммонс, і вони чокнулися своїми чашками.

      Вульф відчув, як у кишені завібрував мобільник. Він витягнув його і прочитав коротке повідомлення від Андреа:

      ВИБАЧ

      () ()

      \ /

      \/

      Раптом Вульфу стало не по собі. Він знав, що Андреа просить вибачення за дещо більше, ніж недоречний член, який, очевидно, мав бути сердечком (йому здавалося, що вона засвоїла урок після провалу з Гітлером-качкою, однак, мабуть, таки ні). Він уже хотів було відповісти, як до кімнати прожогом увірвалася Бакстер й увімкнула маленький телевізор на стіні. Сіммонс був надто виснажений, аби на це хоча б якось відреагувати.

      – Твоя колишня сучка запустила історію в ефір, – сказала Бакстер.

      На екрані з’явилася Андреа на середині репортажу. Виглядала вона неймовірно. Довге руде волосся закололи вгорі так, як вона це зазвичай робила для весіль і вечірок. Побачивши її ось так на екрані, Вульф усвідомив, що вона сприймала свою вроду як даність, оті яскраві зелені очі заледве здавалися справжніми. Причина її зміни стала відразу ж помітною. Тепер вона не стояла обабіч головної дороги і не розповідала про нерівну дорожню розмітку, поки на екрані з’являлося її старе фото, ніби у виставі з черевомовцем, вона вела репортаж зі студії, презентувала програму, як завжди і мріяла.

      – … що смерть мера Тернбла сьогодні вдень, насправді, була зумисною виставою вбивці, пов’язаного із шістьма тілами, які знайшли рано-вранці у Кентіш Таун, – сказала Андреа, не виказуючи ані сліду хвилювання, яке старанно приховувалося під поверхнею емоцій, і Вульф це добре знав. – Для деяких глядачів наступні кадри…

      – Поговори зі своєю дружиною, Вульфе! Зараз же! – проревів Сіммонс.

      – Колишньою, – виправив Вульф, коли всі троє шалено набирали номери на своїх телефонах.

      – Так, мені потрібен номер відділу новин на…

      – Два загони на Бішопсґейт 110…

      – Абонент знаходиться поза зоною досяжності…

      На задньому фоні тривав репортаж Андреа.

      – … упевнені, що голова належить Наґібу Халіду: «Палію».