я сценарист, тому ставлюся до цього спокійно».
Мері Джейн: «Люди на роботі такі милі, так мене підтримують. Мій начальник сказав, що відпускатиме мене в будь-який час, коли мені потрібно буде йти на прослуховування або навіть на гастролі, якщо виникне така потреба. Їм подобається мій голос! Вони хочуть, щоб я досягла успіху! Вони просто чудові. Вони ніколи не були проблемою».
Донна: «Я щойно зробила відкриття, яке мене шокувало. На чиєму я боці? Я допомагаю сестрам, зневажаючи свою роботу! Вона що, справді така нікчемна? Зрештою, я не кілер і не злодійка. Мені нічого соромитися. І відколи це я і моя робота – одне й те саме? Це геть різні речі».
Колега подарувала Донні металеву табличку, яку вона з гордістю поставила в себе на столі. Викарбуваний там напис являв собою дотепне прислів’я: «Якщо кішка народила кошенят у печі, хіба це означає, що їх можна вважати печивом?»
Припинивши звинувачувати свою роботу, ви одразу можете взятися до реальних дій, які все розставлять по своїх місцях.
Донна записалася на курси ландшафтної архітектури. Оволодіння певним умінням від самих азів допоможе їй побудувати відчуття компетентності й припинити вдаватися то до одних крайнощів, то до інших, подолавши прірву між захмарними претензіями та нікчемністю. Перехід від фантазій до реальних дій дозволить їй відчути як певну скромність, так і впевненість у собі. Джеррі пише по дві години щоранку перед роботою та проводить чудові вечори з дружиною. Мері Джейн домовляється про прослуховування, іде на них із благословенням начальника та повертається потім на роботу, щоб насолодитися любов’ю й піклуванням колег, готових утішити та допомогти.
І кожен із них просто зараз живе життям, сповненим пригод, нічим при цьому не жертвуючи. Ситуація зрозуміла? Коли ви беретеся за те, що справді любите, ваше серце тріпоче, розум відкривається назустріч чомусь новому, і все змінюється. Ви прокидаєтеся. Це і є справжня пригода.
Не дайте нікому переконати вас у протилежному. Мені байдуже, що ця пригода триває менше ніж годину на день, а ви при цьому перебуваєте у своїй вітальні з аркушем паперу й олівцем у руках! Саме там відбувалися найбільші пригоди Ейнштейна і Ньютона, Кеплера і Шекспіра, Моцарта й Леонардо да Вінчі.
Отже, безпека зовсім не була проблемою.
А вам усе одно досі страшно.
У чому ж полягають справжні труднощі?
Перед творчими людьми постає проблема, яка здається унікальною. Але правда в тому, що всі ми почуваємося так само, як вони, коли настає час утілювати свою мрію. Тому що заняття мистецтвом нічим не відрізняється від реалізації будь-яких інших мрій: кожна мить цього процесу є абсолютно новою.
А ми всі боїмося чогось нового.
«Я не знаю, чому не гончарюю, – нещодавно сказала мені одна подруга. – Я люблю цю справу, але не беруся за неї. Я знаходжу час, щоб довести все до ладу в будинку, об’їздити всі розпродажі, пошити якісь речі, а потім скаржуся, що в мене немає часу на кераміку». Що небезпечного