тобі цього говорити, але перші пологи – це справжнє жахіття, доки ти доїдеш до лікарні, для неї лише підшукуватимуть вільне ліжко. Моя подруга Беккі? Вісімнадцять годин. Тож чотири години – це ніщо.
Рейчел дивиться на Соломона:
– Це вона так хотіла допомогти мені? Я чогось не розумію.
– Я не говоритиму за неї, – відповідає Соломон.
– Я кажу тільки… – Бо намагається пояснити далі.
– Будь ласка, не кажи більш нічого, – Рейчел підіймає руки. – Ти хочеш, щоб ми почали знімати зараз?
– Якщо вас це влаштовує, а схоже на те, – знизує плечима Бо.
Соломон недовірливо хитає головою до Бо, розуміючи, що вона так і планувала від самого початку. Погрожувала Рейчел замінити її на Енді, тільки щоб вона погодилася займатися цим зараз, і прикидалася, що намагається якомога раніше почати зйомку, бо це потрібно Рейчел, коли насправді, звичайно, сама Бо лише цього й хотіла.
– Ми зможемо так швидко підготувати все? – запитує Соломон.
– Ми тут. У нас є все, що потрібно, – говорить Бо.
– Та невже? – Соломон хитає головою, не погоджуючись. – Я взяв одягу на два дні. У суботу ввечері в мами день народження. У нас нема візка для камери, нема напрямлювача, немає жодних дозволів.
– Добре, добре, – говорить Бо, підіймаючи руки, доки ті двоє не напали на неї знову. – Наскільки я розумію, невідомо, скільки ще Лора пробуде тут. Джо ще не вирішив, дозволить він їй залишитися чи ні.
– Та дозволить він, – каже Соломон. – Він зараз сердитий, засмучений тим, що його брат дурив його. Це ненадовго.
– Може, так, а може, й ні, – знизує плечима Бо. – Доки нас не буде, він може просто викинути її зі своєї землі. А от якщо ми будемо тут, він, можливо, буде більш справедливим.
Соломону здається, що все навпаки. Йому було добре зрозуміло, що Джо не хотів більше бачити знімальну групу. Джо втомлений, засмучений, і тепер додалася ще одна турбота – племінниця, яка може викрасти половину його справи. Але Соломон нічого не говорить, Бо має рацію, йому слід більше поважати її як режисера. Це не завжди легко, особливо коли він розуміє, що вона намагається виправдати свою нетерплячку почати зйомку.
– За всіма ознаками треба вже починати знімати, – каже Бо. – От хоча б погода. Ми були тут узимку, тут було похмуро, нелегко працювати. Рейчел, я з ліку збилася, скільки разів ти падала на дупу, і хоча це було вкрай смішно, це було ще й небезпечно, як ти слушно зауважувала.
Соломон гигикає.
– І хоча я збираюся зафільмувати її життя тут у всі пори року, це важливо, як на мене, я хочу, щоб ми відзняли якнайбільше матеріалу саме зараз. Я хочу показати глядачеві, як ми знайшли її. Спляча красуня в хатинці, загубленій у лісі. Я хочу кольорів, я хочу світла, я хочу всіх цих звуків, – пояснює вона, дивлячись навколо. – Це літня тема. І, по-третє, якщо ми будемо це відкладати, Лора може змінитися. Я хочу її теперішніх думок, бажань, мрій, а не того, до чого вона може додуматися за кілька місяців. Отож, ураховуючи це все, ми їдемо додому сьогодні і повертаємося в неділю ввечері. Починаємо в понеділок, і проведемо