Анджей Сапковський

Відьмак. Сезон гроз


Скачать книгу

Любив на неї дивитися.

* * *

      – Корал?

      – Що?

      – Відповідно до чуток, ти завжди можеш побачити те, що побачити захочеш. Що вистачить тобі для того кількох заклять та артефакту.

      – Чуткам, – вона підвелася на лікті, зазирнула йому в очі, – здається, треба буде знову скрутити якийсь суглоб. Це мусить відучити чутки молоти язиком.

      – Я дуже тебе прошу…

      – Я жартувала, – відрізала вона. У голосі її не було навіть сліду веселощів.

      – А що такого, – заговорила, коли він промовчав, – ти хотів би побачити? Або провістити? Як довго ти проживеш? Коли чи як ти помреш? Який кінь виграє Великі третогорські перегони? Кого колегіум електорів вибере ієрархом Новіграда? Із ким тепер Йеннефер?

      – Литто.

      – Про що тобі йдеться, можна дізнатися?

      Він розповів їй про крадіжку мечів.

* * *

      Блиснуло. А за мить із гуркотінням прокотився грім.

      Фонтан тихесенько поплюскував, басейн пахнув мокрим камінням. Мармурова дівчинка скам’яніла в танцювальній позі, мокра та лискуча.

      – Скульптура та фонтан, – поспішила з поясненням Корал, – не для заспокоєння моєї любові до претензійного кічу й не ознака поступки снобістській моді. Вони служать конкретним цілям. Скульптура зображує мене. У мініатюрі. У віці дванадцяти років.

      – Хто б тоді припустив, що ти так добряче розвинешся.

      – Це тісно пов’язаний зі мною магічний артефакт. А фонтан – вірніше, вода – служить мені для дивінації[28]. Думаю, ти знаєш, що воно таке й у чому дивінація полягає?

      – Загалом.

      – Крадіжка твоєї зброї сталася якихось днів десять тому. Для вичитування й аналізу подій минулих, навіть дуже давніх, найкращою й найпевнішою є онейромантія[29], але для цього необхідний дуже рідкісний талант снобачення, якого я не маю. Сортілегія або клеромантія[30], нам, швидше за все, не допоможе, так само як піромантія чи аеромантія[31], які, скоріше, придалися б для відгадування доль людей за умови, що маєш щось, що тим людям належало… волосся, нігті, частини одягу й таке інше. До предметів, у нашому випадку – мечів, це застосувати не вдасться. А тому, – Литта відвела з лоба руде пасмо, – залишається нам дивінація. Як ти напевне знаєш, вона дозволяє бачити й передбачати майбутні події. Допоможуть нам стихії, бо сезон настав по-справжньому грозовий. Ми поєднаємо дивінацію з керауноскопією[32]. Наблизься. Візьми мене за руку й не відпускай. Нахилися й вдивляйся у воду, але за жодних умов не торкайся її. Сконцентруйся. Думай про свої мечі! Інтенсивно про них думай!

      Він чув, як вона скандує закляття. Вода в басейні реагувала, із кожним словом формули пінячись та хвилюючись усе сильніше. З дна почали спливати великі бульбашки.

      Вода вигладилася та скаламутнішала. А потім повністю проясніла.

      З глибини дивляться темні, фіалкові очі. Вороново-чорні локони каскадом спадають на плечі, лисніють, відбивають світло, наче павичеве пір’я, звиваючись та хвилюючись при кожному русі…

      – Про мечі, – нагадала