я залишила подругу на дерев’яній підлозі майбутньої пекарні і рушила далі, щоб попрацювати три годинки і повернутися додому до гарячої ванни і смачної вечері.
У Куньміні ставало дедалі прохолодніше. Я їхала додому на мопеді, мої зуби цокотіли, і навіть пальто мене не гріло. Взагалі, якщо подивитися на глобус і провести паралель пальцем, то Куньмін знаходиться приблизно на одній широті з Барселоною. Вау, жара і пляжі, скажете ви. Місто Вічної Весни, скажуть китайці. Гімно на лопаті – скаже моя полтавська подруга, і я з нею погоджуся. Справа в тому, що Барселона, на відміну від Куньміна, не знаходиться на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря. Справа ще й в тому, що у китайців з давніх-давен країна була поділена річкою Янцзи на північ і на південь. У кого село було на північ від річки, тому робили в домі опалення, а кому пощастило мешкати на південь від річки, той сидів і мерз. Ось така несправедливість між буквально кількома сотнями метрів.
Як ви, напевно, зрозуміли, наше місто знаходилось на південь від річки. І хоча задекларовані 300 сонячних днів на рік (по факту набагато менше) звичайно ж дуже допомагали від холоду, коли приходила зима, у Куньміні на два місяці ставало набагато менш комфортно, ніж в Україні взимку. З кінця листопада і до початку лютого можна спостерігати тьотів і дядів, які працюють на вулиці, як вони палять у відрах шматки дерева та вугілля і гріються навколо нього. І це не бомжі, а трудящі! І це в шестимільйонному місті! А у вікнах стоять не склопакети, а всього лиш одне скло, бо в нас же як-не-як південь, і тому, коли ти прокидаєшся вранці і висовуваєш носа з-під ковдри, можна побачити власне дихання у власній спальній.
Коли до мене зателефонувала Рита і запросила мене поїхати на острів Хайнань, що на півдні Китаю, для зйомок на якусь рекламу, я, не думаючи, погодилась, бо якраз злазила з мопеда і тремтіла від холоду. Уникнення холоду було змалку моїм завданням номер один. Їхати треба було наступного дня, я якраз мала вихідні, бо в дітей у школі якісь іспити, тому попросила одного хлопця підмінити мене на останні два дні і почала збиратися на море! Коли ми зустрілися в аеропорту, я дізналася, що з нами також їхали Брайан і білява, засмагла, схожа на янгола американка Кім.
Глава 6
Про непомірну неосяжність неба
Острів в інтернеті описували як тропічно-магічний, з кокосами, пляжами та багатьма іншими принадами. Оскільки ми жили в ненайдорожчій його частині, цих особливих принад ми не бачили, хіба під час зйомок. Головний пляж міста Санья проходив уздовж головної дороги міста Санья. На пляжі часом валялися пляшки та інший мотлох, продавали перлини і парео, і китайські бабці щовечора влаштовували танці. Пересічне собі китайське місто, тільки з пляжем. Я, звичайно ж, купила для Вейвей намисто і взагалі раділа можливості погрітись на сонечку.
Три дні нас мусолили китайські агенти, возили на зйомки реклами йогурта,