Гомес де Гусман – командор ордену Калатрави[2].
Лавренсія – дочка Естевана, наречена Фрондосо.
Фрондосо – син Хуана Рудого.
Пасквала – селянка.
Хасінда – селянка.
Ортуньйо – командів слуга.
Флорес – командів слуга.
Естеван – алькальд[3] Овечої Криниці.
Алонсо – алькальд Овечої Криниці.
Хуан Рудий – селянин.
Менго – селянин.
Баррільдо – селянин.
Леонело – студент.
Сімбранос – солдат.
Суддя.
Хлопчик.
Рехідори (члени громадської ради) Сьюдад-Реаля[4] та Овечої Криниці.
Вояки, прибічники, музики, селяни та селянки.
Діється в Овечій Криниці та в інших місцях.
Дія перша
Мешкання магістра[5] Калатрави в Альмагро[6].
Входять командор, Флорес і Ортуньйо.
Командор
Чи магістру вже відомо,
що я тут?
Флорес
Авжеж, що так.
Ортуньйо
Дуже гордий цей юнак.
Командор
А ім’я йому знайоме —
Фернан Гомес де Гусман?
Флорес
Що ти хочеш од хлоп’яти?
Командор
Може ймення він не знати,
то зважав би хоч на сан
головного командора.
Ортуньйо
Вірить він словам лестивим,
що не варто буть поштивим.
Командор
Ненадійна то опора…
Ввічливість і доброта —
ключ до приязні людської,
а з пихатості дурної
ворожнеча вироста.
Ортуньйо
О, якби ж то знав пихатий,
що усі його клянуть,
що до нього тільки лють
можуть люди відчувати, —
він волів би краще вмерти,
ніж образити когось.
Флорес
І усе те перенось,
що вчиня нечема впертий!
Як між рівних грубіянство
нерозумна дуже річ,
то з нерівними – це бич,
це насильство і тиранство.
Тільки тут, як я гадаю,
ще не знає хлопчик цей,
чим скорять серця людей.
Командор
Я ж інакшу думку маю:
причепив до боку шпагу
і нашив хреста на груди, —
то поєднуй же усюди
із одвагою повагу.
Флорес
Може, хтось тут інтригує,
посварити хоче вас?
Ортуньйо
То вертайся, маєш час.
Командор
Зараз я усе з’ясую.
Входить магістр