не просить нас стати чимось таким, чого в нас не закладено. Ми також зазвичай менше фокусуємося на тому, що зробили неправильно або втратили – це стосується як людей, так і ситуацій, що нас оточують, – і звертаємо свою увагу на прекрасне й потенційні можливості. Ми змінюємо осуд на співчуття та вдячність. Психологи говорять про перехід від парадигми нестачі до парадигми сильних сторін. Повільно, але глибоко цей процес охоплює різні сфери – від менеджменту до освіти, від психології до охорони здоров’я, виходячи з припущення, що, як людські істоти, ми є не проблемами, що чекають на розв’язання, а потенціалом, який ще не розкрито.
Граційно розбираємося з прикрощами
Коли життя розглядаємо як шлях відкриттів, ми вчимося більш вправно давати собі раду з невдачами, помилками і перешкодами, що виникають на нашому шляху. До нас починає приходити прозріння, що не існує помилок, є лише переживання, що вказують нам шлях до глибшої правди про себе й світ. На попередніх стадіях перепони на життєвому шляху (хвороба, лихий бос, важкий шлюб) сприймаються як несправедливі комбінації під час гри в кості. Ми зустрічаємо їх із гнівом, соромом чи звинуваченнями, і ці почуття від’єднують нас від інших та самих себе. На Бірюзовій стадії перешкоди потрактовуються як спосіб, у який життя вчить нас пізнавати себе і світ. Ми готові відпустити гнів, сором та провину, які є корисним захистом для его, але обмаль можуть навчити наші душі. Ми приймаємо можливість того, що ми грали певну роль у створенні цієї проблеми, і з’ясовуємо, які уроки можемо винести з неї для власного зростання. У більш ранніх парадигмах ми часто переконуємо себе, що все гаразд, аж поки проблема не збільшиться, мов снігова грудка, і не уразить нас, як лавина, змушуючи змінити наше життя. Тоді ми, як правило, робимо часті невеликі корективи, оскільки вчимось і зростаємо на проблемах, з якими стикаємося на цьому шляху.
Мудрість за межами здорового глузду
У Помаранчевій парадигмі здоровий глузд є королем і беззаперечно керує гонитвою за прийняттям рішення, що дозволить дістати найкращий результат. Будь-яке джерело розуміння, крім фактів та логічних міркувань, є «ірраціональним» і має бути відкинуте. За іронією долі, зацикленість Помаранчевих організацій на результатах часто заважає бачити дійсний стан речей. Між штабелів інформації, що призначена для ухвалення складних рішень, ми можемо не бачити інформацію, яка є несумісною з нашим світоглядом або з майбутнім, спроектованим нашим его; часто ця істина буває написана величезними літерами по всій стіні, а люди таки відкидають її (або не наважуються про неї говорити). Бірюзова парадигма менше прив’язана до результатів, здатна набагато легше сприймати часом неприємні істини дійсності; таким чином, раціональне мислення в Бірюзовій парадигмі може спиратися на більш точні дані.
Інтуїція – це священний дар, а раціональне мислення – вірний слуга. Ми створили суспільство, яке шанує слугу і забуло про дарунок.
Виходячи за межі фактів і цифр, пізнання