коли я стояла перед дзеркалом, фарбуючи вії і, як завжди, залишаючись невдоволеною своїм відображенням, на вікно несподівано сповзла тінь. Вона затулила собою частину дзеркала. Поглянувши в нього, я скам’яніла. Зображення, ніби насміхаючись, почало змінюватись. Лічені секунди – і на мене дивиться згорблена баба з розпущеним сивим волоссям.
Я смикнулася, щось там перекинула. А обернувшись, побачила в люстерку себе – перелякану, із намальованою товстою чорною стрілкою під правим оком.
Від ранку на мобільний сипались дзвінки. Але не було найпотрібнішого. Ігор завжди телефонував, вітав мене з днем народження. Під серцем млоїло. Невже цього разу забув, порушить традицію?
Вислухавши в телефонному режимі останні плітки від Катерини, я обережно, намагаючись перевести це на жарт, запитала про те, що від ранку не давало мені спокою:
– Слухай, ти говорила про ті дивні сни. Про Малинку. Вона тобі ще сниться?
– Ні. А чому питаєш?
– Просто цікаво.
Того дня я отримала багато непотрібних подарунків. Серед них було і Сашкове кохання…
Ми зустрілися в обід. Він приніс білі троянди, зауваживши, що це лише частина презенту. Його слова мене трохи налякали. А раптом надумав дарувати обручку?
У «нашому» кафе не знайшлося вільних столиків. Сашко, опускаючи очі, запросив мене до себе на каву. Якщо, звісно, я не проти. Бачачи, як він ніяковіє, мені не лишалося нічого іншого, як взяти його за руку і наказати: «Веди!».
Сашко жив у тихому спальному районі. Інтер’єр квартири його батьків нагадував традиційні дев’яності: килими на стінах, кольоровий посуд у серванті, плетені мереживні серветочки на меблях і під горщиками з квітами.
Хлопець приніс із супермаркету тортик, зготував каву і, на моє полегшення, подарував сережки з червоними камінцями. Якийсь час ми розмовляли про різні дрібниці: життя-буття, майбутнє, перспективи. Його здивувало, навіть налякало моє запитання про спиртне. Але потім він знайшов у кімнаті батьків вино.
Увімкнули телевізор. Після другої чарки я скоротила між нами відстань, після четвертої – перемістилася до нього на коліна. Сашкові було досить наших пристрасних поцілунків. Здавалося, він навіть не розраховував на щось більше. Знадвору чулися сигнали автівок, за нашими спинами – невдалий спів учасниці одного з талант-шоу. Перемагаючи хвилювання, я розстібнула на його сорочці верхній ґудзик.
– Тань…
– Тихо, – за допомогою поцілунку я змусила його замовкнути. Другий і третій ґудзики здалися набагато швидше. Рука торкнулася гарячої шкіри.
– Ми не можемо, – він спробував мене зупинити.
– Можемо, – мої руки продовжували мандрувати його тілом.
«Секс подобається тільки тоді, коли дуже кохаєш свого чоловіка, – колись давно говорила нам з Катериною прабабця по материній лінії, яка була страшенною моралісткою. – Інакше це просто неприємний обов’язок».
– А навіщо секс із тим, кого не любиш? –