Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

41. 2001 р. видавництво «Фоліо» видало український переклад Сави Голованівського42 із передмовою С. Павличко, а в 2007 р. твір побачив світ у перекладі Валерії Богуславської у видавництві «Дух і Літера»43.

      «Дон Жуан» Дж. Байрона – це твір не стільки про акцентуйовану постать, яка, безперечно, постає ключовою для розгортання художньої реальності, скільки про час, політичний і соціальний контекст, про моральний занепад і кризу віри, політики, соціальних інститутів. Тож саме байронівський «Дон Жуан» повертає нас до себе, пропонуючи замислитися над екзистенційно важливими питаннями, у пошуку відповідей на які ми й народжуємося як свідомі суб’єкти реальності, наділені активною громадянською позицією, моральним імперативом і волею до змін задля формування комфортного майбутнього, заснованого на засадах гідності та етики.

Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ,кандидат філологічних наук, докторант, науковий співробітник відділу світової літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

      Дон Жуан

      Посвята

1

      Боб Сауті!44 Ти поет-лауреат,

      увінчаний глава усього клану.

      Хоч ти і торі, тобто ренегат,

      що вже зробив кар’єру непогану,

      скажи – чи ти і досі друг і брат

      «Озерній школі», з котрої літану

      розпочали оті дрозди, що їх

      в один пиріг запечено усіх?

2

      Коли пиріг на частки розрізали,

      король бував у захваті – тому,

      що ті дрозди запечені співали,

      і це завжди подобалось йому.

      Літав і Колрідж з ними, як казали45,

      в метафізичну ринучи пітьму.

      Він пояснив це, але й знамените

      пояснення потрібно пояснити.

3

      О, ти хоробрий, Бобе! В пиріжку

      ти мріяв всіх птахів перекричати,

      та зрозумів, що ношу заважку

      на плечі взяв і зась її підняти.

      Тепер, як личить барду й ватажку,

      ти вище всіх замірився літати.

      Злетів, як мокра риба, але ти ж

      згори на мокру палубу летиш!

4

      І Вордсворт теж узяв цікаву тему

      («Прогулянка» – без краю та кінця)46

      і виклав нам нову свою систему,

      що з пантелику зіб’є й мудреця.

      Та визнавати твором цю поему

      лише в хвилину сказу до лиця:

      хто сенс у тій поезії відчує,

      той Вавилонську вежу надбудує!

5

      Створивши порожнечу коло себе,

      ви начебто домовились про те,

      що виключно для вашої потреби

      поезія вінки свої плете.

      До істини вам далі, ніж до неба —

      летіть, либонь, колись долетите.

      Та раджу вам, прославленим і знаним,

      не озером пливти, а океаном.47

6

      Я з гордості