коли б віддав його до школи,
де чортеня не шкодило б ніколи.
Жили вони, неначе два шакали,
і навіть не розлучення тоді,
лиш смерті одне одному жадали.
Але, як люди світські, і в біді
помітити нагоди не давали,
що вже це не недавні молоді.
Та запалало враз, як на жаровні,
і вирвалося полум’я назовні.
Донна Інеса скликала раптово
до себе цілий натовп лікарів,
щоб ствердили законно й науково,
що в чоловіка розум помутнів.
Коли ж їй не повірили на слово
і зажадали фактів, а не слів,
то мовила, на мученицю схожа:
«Моя вимога – тільки воля Божа!»
Був записник до того ж у Інеси
з реєстром чоловікових гріхів —
там зберігались прізвища й адреси
жінок, яким Хосе благоволив.
Її святі подружні інтереси
весь вищий світ обстояти хотів —
хто речником зробився, хто суддею:
всі зайнялися справою цією.
Всі твердили: та гляньте їй у вічі!
Та це ж спартанка! Отже, як вони,
простити вправі зради чоловічі
лише, якщо він вернеться з війни.
Не раз була присутня і не двічі,
коли його ганьбили ці пани,
і всі кричали в захваті про неї:
«Яка душа у жінки оцієї!»
Байдужість наших друзів у хвилини,
коли прокльони сиплються на нас,
я думаю, вважати ми й повинні
сугубо філософською якраз.
Приємно зберегти чуття невинні
та бажане здійснити водночас!
Виходить, що прокльони ті законні,
якщо не ми мстимося, а сторонні.
Тому, коли наклепник до недавніх
ще додає і наклепів нових,
нічого неприродного нема в них.
Брехня – звичайний засіб задля тих,
хто має втіху в брехнях безугавних
і в доданні новіших до старих.
Вони і не здогадуються навіть,
що наклеп нас прикрашує і славить.
Отож їх доброзичники мирили
і дальні, і близькі до них колись.
Старалися і родичі щосили,
але мети й вони не домоглись.
Хтось був за те, аби їх розлучили,
хтось, навпаки, аби вони зійшлись.
Коли ж уже погодились експерти,
враз дон Хосе додумався померти.
Ця прикра й несподівана подія
і друзів спантеличила, й Інес,
бо, як від них довідався тоді я,
зірвався найцікавіший процес.
Адже була розважитись надія,
а привід враз розвіявся і щез!
І на мерця, який вчинив погано,
посипалися докори й догани.
Небіжчик обійшовся без покари,
але було поховано тоді
так само й адвокатські гонорари,
і прецікаві виступи в суді.
Коханки роздаровували чари —
одна попові, ще одна судді,
а лікарі казали, що