для виготовлення солей, який ви йому залишили. Дивіться Книгу Йова, 14:14.
Я щасливий, що ви вже знову в Салемі, та сподіваюся, що незабаром зможу з вами здибатися. Я купив баского скакуна і маю намір купити ще й екіпаж, на щастя, в Провіденсі вже є один (у доктора Меррітта), хоча дороги тут кепські. Якщо ви схильні до мандрівок, то не оминіть мене. З Бостона сідайте в поштову карету через Дедгем, Рентем та Еттлборо: в кожному з цих міст є непогана корчма. В Рентемі зупиніться в шинку пана Белкома, де ліжка кращі, ніж у Гетча. Але обідайте в останнього, бо там кухар вправніший. Поверніть до Провіденса на порозі Дотуксета, після чого рухайтесь дорогою повз корчму Сайлеса. Мій будинок – за Таун-стрит, навпроти шинку Епенетуса Олні, на північний схід від дитинця Олні. Відстань від Бостона – приблизно ХLIV милі.
Сер, залишаюся вашим вірним приятелем і покірним слугою в ім’я Альмонсена Метратона.
2
Хоя як це дивно, але саме цей лист вказав Варду точне місце розташування будинку Карвена в Провіденсі, адже жоден запис, знайдений ним дотепер, не позначав це з такою точністю. Відкриття було важливим подвійно, бо мова йшла про другий, новіший будинок Карвена, збудований 1761 року поряд зі старим, – архаїчною оселею, яка все ще стоїть в Олні-корт і яку добре знає Вард, котрий безліч разів проходив повз неї під час своїх поневірянь по Стемперс-гілл. Це місце було не так уже й далеко від його власного будинку, що стояв вище схилом пагорба. У будівлі зараз жило негритянське подружжя, вони час від часу навідувалися до Варда для прання, прибирання та розпалювання грубок. На юнака справило величезне враження знайдене в далекому Салемі несподіване підтвердження значення цього родинного гнізда для історії його власної сім’ї. І він вирішив одразу ж після повернення ретельно оглянути будинок. Таємничі фрази в листі, які Чарльз вважав своєрідними символами, надзвичайно його зацікавили. Аж морозом пробрало шкіру, заразом з цікавістю, що охопила юнака, коли пригадав, що уривок із Біблії, позначений як «Книга Йова, 14:14», був відомим віршем: «Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свого життя, аж поки не прийде заміна для мене!»12
Молодий Вард повернувся додому в стані приємного збудження і наступну суботу провів у довгому й ретельному огляді будинку в Олні-корт.
Обійстя, постаріле від давнини, було доволі скромним двоповерховим будинком у традиційному колоніальному стилі: з простим гострим дахом, високим димарем, розташованим у самому центрі будови, і вхідними дверима, вкритими химерним різьбленням, із віконцем у вигляді віяла, трикутним фронтоном і тонкими колонами в дорійському стилі. Зовні будинок майже зовсім не змінився, і Вард одразу відчув, що нарешті впритул зіткнувся з похмурим об’єктом свого дослідження.
Теперішніх мешканців будинку (згадане негритянське подружжя) він добре знав. Старий Ейза та його огрядна дружина Анна дуже люб’язно показали йому все