у тому, що вона є істинною, але цього було б недостатньо, якби ми непомильно не знали, що Бог існує» (Явзр. IV).
47
Med. III.
48
Diss, de meth., с. 18.
49
Synopsis IV Med.
50
Med. V.
51
Ibidem.
52
Resp, ad VII object.
53
Resp, ad II object., с. 69.
54
«Тому вимагається, щоб сприйняття (перцепція), на яке може спиратися певне та непомильне судження, було не тільки чітким, а й роздільним» (Princ. phil. I. 45).
55
«І тому очевидно, що воно (тверде та незмінне переконання) не створюється стосовно того, що сприймаємо хоча б трішки туманно чи неясно» (Resp. II. с., 67).
56
«Також (тверде та незмінне переконання) не створюється стосовно того, що сприймається, хоча й чітко, але самим відчуттям… тому достатньо, якщо воно існує, щоб створювалося лише стосовно того, що чітко сприймається мисленням» (Ibidem).
57
Epistulae II. 60.
58
«Нещодавно я зазначав, що хибу як таку можна віднайти лише у судженнях. – Що ж стосується ідей. то не можуть бути хибними у властивому значенні. – Також не слід боятися хиби у самій волі чи відчуттях» (Med. III).
59
Epistulae II. 60.
60
«Сама дія судження, яка не полягає ні в чому іншому, як у погодженні (assensus), тобто у ствердженні чи запереченні і т. д.» (Notae in programma, c. 161).
61
«Відтак існують окремі судження, стосовно яких я повинен бути обережним, щоб не помилитися» (Med. III). Див. підсторінкове покликання 45.
62
«Завдяки самому мисленню сприймаю тільки ідеї, стосовно яких також можу виснувати судження» (Med. IV).
63
«Деякі з цих (моїх роздумів) є наче образами речей, і їм єдиним властиво пасує назва «ідеї», коли думаю про людину чи химеру, чи небо, чи ангела, чи Бога» (Med. II). Див. Epistulae II. 49, 50. Resp. I, с. 46 ff. Resp. III, с. 85.
64
Rationes more geometrico dispositae etc., Postul. IV
65
Epistulae I. 105, Regulae ad directionem ingenii, Reg. XII, Resp. X, c. 70.
66
P. Natorp, op. cit., c. 19.
67
Ibidem, c. 17.
68
Пор. з підсторінковим покликанням 59.
69
Descartes, Medytacje.
70
Пор. F. Brentano, Vom Ursprung sittlicher Erkenntnis, Leipzig 1889.
71
«Слід зазначити, що чіткість, чи ясність, від якої наша воля може зрушитися до погодження, може бути двоякою: одна – від природного світла, інша – від милості Божої. Тож якщо в народі мовиться, що віра стосується невідомого, то це розуміється лише щодо речі чи щодо матерії, про яку йдеться, а не так, що формальне поняття, яким ми охоплюємо все, що стосується віри, є невідомим» (Resp. II, с. 69).
72
Емоції можуть називатися перцепціями, оскільки це слово загально приймається для позначення усіх роздумів, які не є діями душі чи побажаннями, але не тоді, коли використовується для позначення очевидних понять.
73
На тему Декартової класифікації психічних явищ, яка лежить в основі таких міркувань,