fondateurs des sciences mathématiques la plus grande admiration. Pour nous donner la machine a déduire que nous possédons; il fallait une rare penetration: la service rendu est immence. Les sciences, parvenus a un certais stade de developpement, ne peuvent se passer des mathématiques,
puisqu’une fois le principi choisi, il faut en tirer les conséquences; travail don’t se chargent mécaniquement certaines mathématiques…» (Ibid. P. 264).
24
«.ils étaient en meme temps de grands astronomes et de grand mécaniciens.» (Ibid.).
25
«.leurs epigones don’t l’influence sur l’enseignement des sciences de la nature est si profondément néfaste» (Ibid. P. 265).
26
«Quand les principes sont assez généraux et a piex près sûrs, on peut sans grand dommage lâcher les mathématiciens. Ils tournent la manivelle et forgent anneau sur anneau, sans jamais se lasser, comme un bon chien de rôtisseur tourney la broche sans jamais se plaindre alors meme que la broche et vide et le feu depuis longtemps éteint. Ils déduisent, déduisent, déduisent…Ils nous sont vraiment très utiles…Mais, se qui est Presque toujours les cas dans les sciences de la nature, supposez les principes incertains, soumi a restriction, susceptible seulement de solutions approchée, parfois meme des solutions contradictories.Le mathematician n’en a cure; il déduit, déduit, déduit, sans se soucier jamais de savoir oû il en est, s’il ne serait pas prudent de reviser les premises, d’en prendre de provisoires mains opposes aux faits les plus certains. Ils déduit. ne lui demandez pas autre chose. Lui, le mathématician, pretend a la certitude, certitude tout formelle puisqu’il admet délibéremént les prémisses. Ces prémisses il ne les chiqane pas: son effort est dans la deduction. Plus attaché a convaicre l’esprit qu’à l’éclairer, il s’efforce de prouver les choses les plus évidentes, au moment même qu’il accepte sans barguigner les postulats les plus contestables. Il s’occupe uniquement de la résistance des anneaux de sa chaine, don’t il attaché le bout au premier support venu. De grâce, ne lâches pas le mathematician dans la sociologie ou la politique, ou ne vous étonnez pas de sa monstrueues bêtise. Incapable le discerner dans les postulats l’incertain, les vague, l’ambigu, il déduira, déduira, déduira.toujours a côté du bon sens; il sera stupide et néfaste» (Ibid. P. 266 ff.).
27
Janiszewski 7. Logistyka. РогаТпік Ша Батоикочт. Wydanie nowe (1915). Тот I., Біг. 453.
28
«Ce langage n’est compris que de quelques initiés, de sorte que les profanes sont disposes à s’incliner devant les affirmations trachantes des adeptes» (H. Poincare, I. c. str. 152). [«Цю мову розуміють лише декілька посвячених, так як профани готові схиляти голови перед заклинаннями адептів».]
29
Неважко помітити певну подібність між типом символомана-прагма-тофоба і типом бюрократа, якщо ми погодимося із дефініцією бюрократії, сформульованою недавно померлим віденським професором Кляйном, згідно із якою вона є «формальною правосвідомістю у поєднанні з фактичною байдужістю» [«formelle Rechthaberei in Verbildung mit sachliger Gleichgültigkeit»].
30
Будь-яке порівняння неточне (лат.) – Прим. перекл.
31
J. St. MШ, System of Logic, Ratiocinative and Inductive. Wyd. VIII, London 1872, Book II СКУ!, §§ 1—2, а також Book III, СКХХЩ § 4.
32
Hume, Badania dotycz^ce rozumu ludzkiego, przekiad Jana tukasiewicza I Kazimierza Twardowskiego, wyd. II, Lwow 1919, s.19 (§§ 22, 23).
33
Там само, s. 34 (§§ 46, 7).
34
Це твердження зовсім не суперечить згаданому факту, що у певних випадках апостеріорні науки послуговуються дедукцією для перевірки своїх гіпотез. Алє тоді дедукція не є ані методом обґрунтування, ані навіть методом перевірки цих гіпотез; є лише приготуванням до справжнього обґрунтування, яке полягає у порівнянні суджень, виведених із цих гіпотез, із сприйняттєви-ми судженнями. Однак можна також перевіряти отримані судження іншим способом, аніж за допомогою дедукції із загальніших суджень. Це не суттєво для підтвердження, аби йому передувала дедукція.
35
L. c., Book, Ch. XIII, § 7.
36
Промова професора, доктора Казимира Твардовського, виголошена на ювілейних зборах Польського філософського товариства 12 лютого 1929 року.
37
Див.: «PrzegЦd Filozoficzny», рік VII, 1904, с. 239—243.
38
Промова виголошена під час урочистості присвоєння доктора honoris causa Познаньського Університету в Актовому залі Університету Яна Казимира 21. 11. 1932 р.
39
Чим більше поширюється істина, тим нехай яскравіше сяє світло її, в якому полягає благо роду людського – Прим. перекл.
40
Інколи Декарт наводив й інші критерії істини. Дивись Princ. phil. 11.20, III. 43, де він таким критерієм вважає згідність досвіду з дедукцією. Далі ibidem, IV. 205, 206.
41
R.