страшно йти до школи.
Інший випадок. Маленький хлопчик хоче вийти погратися, а одягатися як слід йому не хочеться, хоч на вулиці досить прохолодно. Мати пропонує йому одягнутися тепліше. Дитина відмовляється: вона не хоче надягати на себе багато одягу. Матері залишається тільки поступитися, попередивши про можливі наслідки. Це його тіло, тож нехай сам і вирішує. Якщо дитину лякати можливою застудою, вона піде на вулицю з думкою про хворобу й неминуче підхопить нежить або грип. Але якщо мати зможе визнати повну відповідальність дитини, тоді вона скаже: «Якщо ти думаєш, що не замерзнеш, – добре, як знаєш. Але коли змерзнеш, швиденько вертайся й одягнись тепліше». Так дитина повністю змінить свою поведінку. Вона не застудиться, адже не думатиме про хворобу, а коли відчує, що їй стало холодно, повернеться і з власної волі одягне ще що-небудь. Як часто діти суперечать своїм потребам просто з бажання зробити щось наперекір батькам!
З іншого боку, як часто батьки скаржаться на своє невдале життя! Чому? Та лише тому, що їхні діти обрали не той шлях, який вони для них підготували, як-от, наприклад, не захотіли вступати до університету. Або вживають наркотики, займаються дрібними злочинами тощо. Батьки таких дітей вважають себе безталанними тому, що взяли на себе відповідальність за рішення, зроблені іншою людиною, за чужий вибір. Вони нещасні й страждають, бо йдуть усупереч великим природним законам, усупереч порядку речей.
На жаль, ми продовжуємо поводитися так протягом всього дорослого життя. Постійно слідкуємо за тим, як не розчарувати наших близьких, вважаємо себе відповідальними за них. Гадаємо, що якщо вони нещасні, то ми мусимо на деякий час забути про себе і робити все для них. Така поведінка призводить лише до того, що наше еґо збільшується і роздувається. Воно заважає нам чути голос серця, дотримуватися великих законів любові, як і не менш важливого закону відповідальності.
Коли ми діємо всупереч цим законам, ми провокуємо реакції, які проявляються у формі негативних емоцій, страхів, почуття провини, а ті далі вже стають причинами великої кількості недуг і хвороб. Для керування Землею були створені великі закони – фізичні, космічні, психічні, духовні. Якщо людина вип’є келих з отрутою, що має вигляд звичайної води, це неминуче призведе в тілі до жорстокої реакції, адже буде порушено фізичний закон.
Великий закон відповідальності є частиною закону любові й закону розумності. Цей великий духовний закон стосується найглибших вимірів людського єства. Кожна людина на Землі має відповідальність за себе, за те, яка вона Є, за те, що вона РОБИТЬ, і за те, що вона МАЄ.
Відчувати або вважати себе відповідальним за щастя або нещастя інших завжди тягне за собою наслідок – почуття провини. Якщо ти впізнаєш себе в цих рядках, якщо ти людина гіперчутлива, вважаєш себе відповідальним за все, що трапляється з іншими, надто з твоїми близькими, то ти вже знаєш, наскільки це почуття робить тебе самого вразливим і нещасним. Більше того, такою