чи має ухил, так само як не мало значення й те, чи жердина заввишки шість футів, яку він встромив у землю, стоїть чітко перпендикулярно. Крім того, інженер сам ледь нахилив її в бік, протилежний сонцю, тобто на південь. Не слід забувати, що колоністи острова Лінкольна спостерігали денний рух сонця в північній частині неба через те, що сам острів лежав у Південній півкулі.
У ту мить, коли довжина тіні від жердини буде найкоротшою, і настане полудень. Тоді потрібно буде уважно стежити за тінню, щоб не проґавити мить, коли після вкорочення вона знову почне видовжуватися.
Коли, на його думку, настав час, Сміт опустився навколішки на пісок і за допомогою кілочків почав позначати послідовне зменшення довжини тіні від жердини на піску. Супутники, схилившись над ним, з надзвичайним зацікавленням стежили за його роботою.
Ґедеон Спілет, тримаючи хронометр у руках, намагався не пропустити тієї миті, коли тінь від жердини почне довшати. Оскільки Сайрус Сміт вибрав для свого спостереження 16 квітня, коли сонячний, або істинний, час збігається із середнім, хронометр кореспондента мав точно показати, котра година у Вашингтоні, коли на острові Лінкольна полудень, а це значно спрощувало всі обчислення.
Поки сонце повільно підіймалося до зеніту, тінь жердини увесь час зменшувалася. Коли Сміту здалося, що вона знову починає зростати, він запитав:
– Котра година?
– Одна хвилина на шосту, – зараз же відповів кореспондент.
Визначення було завершене. Залишалося тільки виконати обчислення. Сайрус Сміт оголосив свій результат колоністам і, взявши до уваги можливі помилки під час спостереження, як це він зробив, коли визначав широту, сказав, що правильніше буде вважати, що острів Лінкольна лежить між тридцять п’ятою і сороковою паралеллю та між сто п’ятдесятим і сто п’ятдесят п’ятим меридіаном на захід від Гринвіча.
Можлива похибка в обчисленнях, якщо врахувати, що один градус дорівнює шістдесяти милям, становила близько трьохсот миль за широтою і довготою. Але ця похибка не могла вплинути на висновок колоністів. Щойно вони переконалися: їхній острів лежить так далеко від найближчої населеної землі, що годі й мріяти дістатися до неї на маленькому хисткому суденці.
Справді, географічні координати острова вказували на те, що від нього тисяча вісімсот миль до Нової Зеландії, тисяча двісті – до архіпелагу Паумоту та чотири з половиною тисячі – до американського узбережжя. Та скільки Сайрус Сміт не напружував пам’ять, він не міг згадати на мапі цієї частини Тихого океану жодного острова…
Розділ ХV
Зимівлі на острові не уникнути. – Запитання про метал. – Дослідження острівця Порятунку. – Полювання на тюленів. – Спрощений варіант каталонського способу. – Виготовлення заліза. – Сталь.
Уранці 17 квітня перші слова, з якими моряк звернувся до кореспондента, були:
– Як гадаєте, ким ми будемо сьогодні, містере Спілет?
– Як накаже