кислоті, ця рослина запалюється від першої іскри. Зібравши декілька пучків, інженер простягнув їх морякові зі словами:
– Візьміть, Пенкрофе, ця рослина згодиться вам. Для вчених це китайський чорнобиль, нехворощ або полин. Для нас із вами – чудовий трут.
Цього вечора колоністи, що зібралися в центральній кімнаті Комина, уперше вечеряли по-справжньому. Наб наварив смачної юшки з агуті, приготував шинку з окосту капібари з гарніром із варених кореневищ рослини, яку Герберт називав caladium macrorrhizum. Певною мірою ці кореневища навіть могли замінити хліб, якого поки бракувало колоністам острова Лінкольна.
Після вечері усі вийшли на берег подихати свіжим повітрям перед сном. Було близько восьмої години. Ніч обіцяла бути прекрасною. У зеніті сіяли яскраве світло чудові приполярні сузір’я і серед них Південний Хрест, яким інженер милувався кілька днів тому з вершини гори Франкліна.
Сайрус Сміт і зараз кілька хвилин не міг одірвати очей від цього чудового сузір’я, у якому дві зірки першої величини сяють унизу і вгорі, зірка другої величини – ліворуч та третьої— праворуч.
Несподівано він спитав Герберта:
– Скажи, друже, сьогодні, здається, п’ятнадцяте квітня?
– Так, містере Сміт, – кивнув юнак.
– Отже, завтра буде один із тих чотирьох днів року, коли середній час збігається з місцевим. Тобто, мій хлопчику, саме завтра сонце проходитиме через меридіан рівно ополудні, тоді я й спробую обчислити довготу. А сьогодні вночі, якщо небо буде безхмарним, гадаю, мені вдасться досить точно визначити широту нашого острова за висотою над обрієм Південного Хреста, що в нашому випадку й означає Південний полюс.
Якби в інженера був секстант – апарат, що дає змогу з високою точністю вимірювати кутові відстані між об’єктами, – виконати ці обчислення було б зовсім не складно. Але секстанта інженер не мав, тож мусив його чимось замінити.
Сміт повернувся до Комина. При світлі вогнища він вистругав дві пласкі дощечки і з’єднав їхні кінці гострою колючкою акації так, що вони могли зсуватися і розсуватися, як циркуль. Змайструвавши такий астрономічний прилад, інженер повернувся на берег. Але оскільки висоту схилення зірки слід вимірювати, маючи чітку лінію обрію, він вирішив для виконання спостереження вийти на плато Далекого обрію, а надалі, обчислюючи результат, врахувати його висоту над рівнем моря. Цю висоту він збирався виміряти за допомогою дуже простого прийому, відомого з курсу елементарної геометрії.
Усі колоністи пішли за інженером на плато Далекого обрію. Там він вибрав місце на краю гранітної кручі, звідки їхньому погляду відкривався обрій – від мису Кігтя до найпівденнішої точки острова – мису Рептилії. На півдні лінія обрію, підсвічена знизу першими променями місяця, чітко виднілася на темному тлі моря, тож її прилад Сайруса Сміта міг зафіксувати точно.
Південний Хрест розташований від Південного полюса дещо далі, ніж