суперечок. Звідси часті колізії, уперті, гострі і криваві сутички. Нація, спонукувана недоброю волею та обуренням, усупереч тверезим політичним розрахункам, іноді примушує уряд до війни.
Аналогічним чином гаряча прихильність однієї держави до іншої призводить до багатьох небажаних наслідків. Симпатія до держави-фаворита, сприяючи ілюзії надуманого взаємного інтересу у випадках, коли взаємні інтереси насправді відсутні, і вселяння одній стороні ворожих почуттів щодо іншої втягують першу до участі в спорах і війнах другої без достатніх на те підстав чи виправдань. Вона також веде до надання державі-фавориту привілеїв, у яких відмовлено іншим, що цілком може завдати великої втрати державі, яка надає поступки і безпідставно втрачає те, що слід було б зберегти, та провокує ревнощі, недобрі почуття і намір відплатити сторицею у тих, хто позбавлений аналогічних привілеїв; і марнославним, продажним чи заведеним в оману громадянам (що присвятили себе державі-фавориту) надається можливість жертвувати інтересами своєї власної країни чи зраджувати її і, не накликаючи на себе ганьби, а іноді навіть і набуваючи популярності, приховувати справжні підстави безрозсудних поступок марнославству, корупції чи захопленню під машкарою шляхетного почуття обов’язку, гідного похвали і поваги суспільної думки чи похвального прагнення до загального добра.
Держава, що відчуває щодо іншої ненависть, яка стала звичною, чи симпатію, що ввійшла у звичку, є в якійсь мірі рабом.
Вільному народу слід бути постійно насторожі через небезпеку підступних вивертів іноземного впливу (заклинаю вас вірити мені, співгромадяни), оскільки історія і досвід свідчать, що іноземний вплив є одним з найлютіших ворогів республіканського уряду. Але для того щоб ця настороженість давала користь, вона повинна бути неупередженою, інакше вона стане інструментом того самого впливу, якого слід уникати, замість бути захистом від нього. Надмірна прихильність до однієї іноземної держави і надмірна ворожість до іншої приводять до того, що ті, відносно яких виявляються ці почуття, бачать небезпеку лише з одного боку і не помічають підступного впливу – з іншого. Справжні патріоти, які можуть опиратися інтригам фаворита, стають підозрілими і ненависними, тоді як жертви обману удостоюються оплесків і довіри народу, зраджуючи його інтереси.
Основним правилом поведінки для нас у взаєминах з іноземними державами є розвиток наших торгових відносин з ними при мінімально можливих політичних зв’язках. Оскільки в нас уже виникли зобов’язання, давайте будемо їх виконувати, виявляючи добру волю повною мірою. Але тут і зупинімося. Європа визначила для себе низку першорядних інтересів, які або не стосуються нас, або мають до нас дуже віддалене відношення. Тому їй доводиться встрявати в часті конфлікти, причини яких, по суті, далекі від наших турбот. Отож, нерозумно для нас зв’язувати себе штучними узами з буденними мінливостями її політики чи з настільки ж буденними колізіями