Сполучених Штатів президентські вибори. Думка виборців була практично одностайна – Джордж Вашингтон став першим Президентом Сполучених Штатів. Через чотири роки його було переобрано на другий термін. З посади президента Джордж Вашингтон пішов 4 березня 1797 року. У грудні 1799 року після чергового об’їзду своїх ферм він дуже застудився і вночі з 14 на 15 грудня помер.
Перший Президент США Джордж Вашингтон обійняв свою посаду 4 березня 1789 року. Через два місяці, 30 квітня 1789 року, у «Федерал Холі» в Нью-Йорку, що був тоді тимчасовою столицею молодої країни, відбулася церемонія інавгурації. Оскільки процедура інавгураційних торжеств тоді ще не була прописана, керівництво церемонією президент одноособовим рішенням узяв на себе. Інавгураційна промова Вашингтона стала декларацією принципів, якими збирався керуватися перший Президент США. І донині ці принципи й ця промова актуальні, оскільки завдання, окреслені в ній, є фундаментальними для Америки та американців.
Перша інавгураційна промова
Співгромадяни – члени Сенату й Палати представників!
Серед мінливостей життя жодна подія не змогла викликати в мене більшого хвилювання, аніж та, повідомлення про яку було передане за вашим наказом і отримане 14-го дня поточного місяця. З одного боку, мене покликала моя країна, чий голос я не можу слухати без захвату й любові, з того пристанища, що я обрав собі з ніжною турботливістю та надією, маючи твердий намір знайти на схилі віку спокій, необхідність і цінність якого підсилюються для мене з кожним днем через придбані звички та часті хвороби на додачу до поступового погіршення мого здоров’я в міру прожитих років. З іншого боку, значущість та нелегкість того завдання, до виконання якого покликав мене голос моєї країни, цілком достатні для того, щоб розбудити в наймудріших та найдосвідченіших її громадянах бажання зі сповненою сумнівами ретельністю вивчити мої чесноти, не можуть не викликати пригніченості духу в того, хто (через свої природні вади та недосвідченість у справах громадського управління) мусить з особливою увагою ставитися до своїх слабких сторін. За такого конфлікту емоцій я насмілюся стверджувати лише те, що я приймаю на себе ці обов’язки після глибоких роздумів і ретельно оцінивши всі обставини, здатні вплинути на їх виконання. Я насмілююся сподіватися лише на те, що коли я прийняв цю посаду під впливом приємних спогадів про колишні події чи сентиментальної чутливості до такого яскравого свідчення довіри з боку моїх співгромадян і через це недостатньо взяв до уваги мою неспроможність, а також слабку схильність до виконання покладених на мене важких і незвіданих обов’язків, то моя помилка буде визнана не надто серйозною з огляду на ті мотиви, що ввели мене в оману, а її наслідки будуть оцінені моєю країною з певною часткою тієї прихильності, в атмосфері якої вони виникли. Такими були ті враження, під впливом яких я, підкоряючись заклику суспільства, визнав себе придатним для виконання такої посади, і було б непрощенною помилкою не звернутися в цьому першому