я говорю (і молюся Господу, щоб він не зарахував вам цей гріх), що я мученик свого народу.
Насправді, панове, я не стану довше вас затримувати, скажу лише, що хотів би мати трохи більше часу, і тоді моя промова була б більш доладна й продумана, аніж тепер. Сподіваюся, ви пробачите мені.
Моє сумління чисте. Дай Боже, щоб ви обрали той шлях, який веде до благополуччя королівства і спасіння ваших власних душ.
…Насправді, панове, щирість моєї віри відома всьому світові, а тому заявляю перед усіма вами, що вмираю християнином, відповідно до вчення англіканської церкви, яку заповідав мені мій батько, і цей чесний чоловік буде в тому за свідка.
…Моє діло справедливе, і милостивий Господь на моєму боці… Я йду від мирського вінця до вінця тернового, туди, де панує супокій, де мене не торкнуться вже ніякі хвилювання цього світу.
ОЛІВЕР КРОМВЕЛЬ
(1599—1658)
Олівер Кромвель народився 25 квітня 1599 року в Хантінґдоне (графство Кембриджшир) у родині поміщика-пуританина. У 1628 році Олівера було обрано до парламенту, останнього, скликаного за Карла I. На початок 1640-х років Кромвель висунувся як один з лідерів пуританського руху, який протистояв королю, і як талановитий військовий організатор. Після проголошення 19 травня 1649 року в Англії республіканського ладу Кромвель увійшов до складу Державної ради, а незабаром став її головою. Після прийняття в грудні 1653 року нової конституції його було проголошено лордом-протектором Англії, Шотландії та Ірландії. Помер Олівер Кромвель 3 березня 1658 року в Лондоні.
Страта Карла I в 1649 році й перехід влади до республіканців не поклали край розбрату в англійському суспільстві. У розореній громадянською війною країні назрівав новий конфлікт – між армією, у стані якої переважали радикальні настрої, вимоги реформ церкви й держави, і рештками так званого Довгого парламенту, у якому на початок 1653 року залишилося не більше сотні діючих членів (через що він дістав у народі презирливе прізвисько «охвістя»). Кромвель, який спочатку намагався знайти компроміс, потім повністю став на бік армії. 20 квітня 1653 року стало останнім днем Довгого парламенту. Перед тим як розігнати «охвістя», Олівер Кромвель виголосив промову, в якій у різких словах обґрунтував необхідність розпуску не здатного до реформ парламенту. Владу в країні було передано так званому «Бербонському парламенту» з 140 чоловік, який, утім, через півроку теж було розпущено. Після цього та введення в грудні 1653 року посади лорда-протектора практично вся влада в Англії опинилася в руках Кромвеля.
Промова в парламенті
…Давно час мені покласти край вашій присутності в цьому місці, яке ви осквернили порушенням усіх мислимих законів моралі і заплямували проявом усіх існуючих пороків. Ви, збіговисько розкольників і вороги будь-якого добромисного правителя, ви, зграя