рівність забезпечують, а порушення цих прав та законів значитиме гноблення. Тож об’єднаймося, співгромадяни, серцем і розумом. Повернімося до тих громадських стосунків, основою яких є злагода та милосердя, бо без них важко уявити свободу і навіть саме життя. Не забуваймо про те, що, вигнавши з нашої землі оту релігійну нетерпимість, від якої людство так довго страждало і стікало кров’ю, ми майже нічого не здобудемо, якщо проявимо політичну таку ж шалену деспотичну нетерпимість, здатну до переслідувань не менш злобних та кривавих. Коли від болісних мук та конвульсій потерпає старий світ, коли мучиться в корчах розлючена людина, кров’ю та вбивством здобуваючи собі свободу, не дивно, що хвилі збудження та сум’яття докочуються і до цих далеких та мирних берегів; не дивно, що це збудження та сум’яття одні люди сприймають із більшим усвідомленням та страхом, аніж інші, і вносять розкол у думки до небезпечної межі. Але будь-яка розбіжність думок не є розбіжністю принципів. Ми називали різними іменами братів наших, що сповідували один і той самий принцип. Усі ми – республіканці, усі ми – федералісти. А якщо між нами з’являться ті, хто забажає розпустити наш Союз або ж змінити його республіканську форму, то нехай вони стоять непотривожені, як пам’ятники розважливості, яка толерує хибну думку, але не стримує здорового глузду в боротьбі з нею. Я й справді знаю, що дехто з чесних людей боїться, що республіканська форма урядування не може бути міцною, що наш уряд є недостатньо сильним, та хіба ж чесний патріот, у самісінький розпал вдалого експерименту, відмовиться від форми врядування, яка досі забезпечувала нам свободу та міць, лише на підставі чисто теоретичних та умоглядних побоювань, що такому врядуванню може потенційно забракнути енергії та волі до самозбереження? Я так не вважаю. Навпаки, дотримуюся тієї думки, що це – найсильніший уряд у світі. Я вважаю його єдиним, за якого кожна людина за покликом закону мерщій кинеться під штандарт цього закону, бо вважатиме захист громадського порядку від зазіхань своїм особистим обов’язком. Інколи кажуть, що такій людині не можна ввіряти право керувати собою. Але ж хіба тоді можна довіряти їй керування іншими людьми? Чи, може, десь знайшлися непорочні ангели у вигляді королів, які цією людиною правитимуть? Нехай на це питання відповість історія.
Тож із мужністю та твердою впевненістю дотримуймося наших федеральних та республіканських принципів, нашої відданості Союзу та представницькому урядові. З ласки самої природи відокремлені широким океаном від убивчого хаосу, що панує на чверті земної кулі; надто високодумні, щоб терпіти занепад і деградацію інших; маючи благословенну землю, де стане місця нашим нащадкам на тисячі й тисячі поколінь; свідомі нашого права реалізувати свої здібності, здобутки нашого завзяття та підприємливості, свідомі честі та довіри з боку наших співгромадян – не через привілей від народження, а внаслідок наших дій та їхнього осмислення; осяяні світлом милосердної релігії, яку сповідують хоч