зараз почнеться!
Натовп ціпеніє від несподіванки, але, на жаль, триває це недовго.
Поліцейські, які лежать на землі, та чорні пістолети в руках дивного вигляду цивільних привели в дію груповий інстинкт самозбереження, і людська маса раптово заворушилася, поповзла, як перестоя-ле в теплі дріжджове тісто, видихнула зі стогоном застрягле в сотнях грудей повітря і кинулася врозтіч.
– Почалося! – крикнув Річ верескливо, засміявся гавкучим сміхом і пальнув у повітря. Дзвінкий постріл розпоров спокій і млість теплого осіннього дня, як шабельний удар подушку. – Лягай!
Заверещали жінки.
– Дорогу! – заволала Кіра і теж вистрілила в синє яскраве небо.
Світ Зеро. Будапешт. Угорщина.
Жовтень
Пістолетний постріл ударив за сотню метрів від Кирила. Він
мимоволі присів, ноги стали пружинами, м’язи задрижали від напруження. Навіть у чужому тілі працювали його, Кирила, рефлекси.
Заревів переляканий натовп, і Давидов зрозумів, що зараз почнеться паніка. Люди побіжать хто куди, і якщо знайти ціль серед тисяч перехожих дуже складно, але все-таки теоретично можливо, то виявити об’єкт у рухливій переляканій людській каші цілком нереально. Питання чистого везіння, а воно, як відомо, трапляється рідко і зовсім не завжди у слушний момент.
Клацнуло ще раз.
І ще.
Кирило нарешті побачив тих, хто стріляв: дівчина на роликах – висока, струнка, трохи незграбна через молодість, із красивим подряпаним обличчям, і товстун у смішних рогових окулярах, схожий на китайського божка. Товстун був на вигляд м’яким і рожевим, тільки от посмішка у нього була зовсім із іншої опери, і пістолет у пухкій лапі з образом добродушного телепня явно дисонував, зате з поглядом перебував у цілковитій гармонії.
Дівчина оглядалася, цілком професійно тримаючи пістолет біля грудей, і Давидов миттєво сів, намагаючись не вирізнятися на тлі панічного бігу городян. Момент був небезпечний – беззбройний, сам-один, мінімум двоє озброєних людей за тридцять кроків. Хто вони? Свої? Чи чужі? Але ж не запитаєш! Не крикнеш! А що, коли й цю точку вирахували в іншій Паралелі? Останнім часом таке від-бувається практично в кожному другому джампі, а може, й частіше. І у нас, і у них – хороші обчислювачі, здатні визначити точку ймовірності з максимально можливою вірогідністю. Що це означає, якщо говорити людською мовою?
Давидов почав рухатись, але не подалі від небезпеки, а зовсім навпаки, намагаючись підібратися ближче до дивної пари.
Це означає, що зараз тут, на Набережній, почали операцію дві групи – наша і чужа. Чисельність противника? Невідома. Завдання? Можна припустити, що воно повністю протилежне отриманому мною. І якщо ми мусимо вбити дівчину із загіпсованою рукою, то завдання антагоністів – цього не допустити. Єдине, що втішає, – зараз і свої, і чужі стануть видні як на долоні. Люди з Паралелей не побіжать, вони тут не для того, щоб бігати.
Грудаста матрона у несподівано короткому пальті ледь не збила його з ніг. Вона рухалася зі швидкістю і грацією переляканого